ВЕСІЛЬНА ОБРУЧКА ПІДКАЗАЛА ДОЛЮ?..

Життєві історії з газети «Життя» — правдиві історії з життя та історії кохання українською.

 У нас, українців, є багато звичаїв, обрядів і навіть своєрідних прикмет, пов’язаних з різними датами: весіллями, хрестинами… Іноді люди підмічають певні моменти, і згодом такі знаки долі якимось дивним способом справді відображаються у житті. Саме такою і є ця історія, яку свого часу переповідали люди і, як кажуть, на різний лад. Мені ж розповіла її жінка, яка була свідком усього, до того ж є родичкою тих людей, про яких ітиметься.

Василь та Оксана одружувалися понад п’ятнадцять років тому. Василь був із сусідньої області, а Оксана – із Тернопільщини. Навчались в одному виші, там і познайомились, щоправда, на різних курсах. Василь закінчував навчання, а Оксана тільки вступила. Гарною була пара – обоє такі врівноважені. Оксана мала добру славу – порядна, серйозна. Не один хлопець хотів би мати таку за дружину, але дівчина обрала собі Василя. І, мабуть, не дарма, бо було видно, що і батьки юнака, і родичі теж хороші люди. Оксана їм була до вподоби, та й зять припав усім до душі.

 Весілля справляли в Оксаниному рідному селі. Коли молодята брали в церкві шлюб і надівали одне одному обручки, перстень, який наречений хотів надіти на палець нареченій, якось ненароком вислизнув з його рук і, впавши додолу, покотився під ноги матері Оксани. Усі завмерли. Галя (мама Оксани) теж ніби остовпіла, стояла нерухомо. Хтось підказав: «Галю, підніми, ти ж мама…» Галина так і зробила. Але всім стало якось трохи моторошно. Довго цей випадок був, як кажуть, у всіх на язиці, проте молодята жили добре, навіть дуже добре…

 Неподалік від батьківського почали будувати власний дім. Допомагали переважно Оксанині батьки, але й Василь майстер на всі руки. Народилося в подружжя одне за одним двоє діточок…

 Несподівано помер Оксанин батько. Галина смерть чоловіка пережила дуже важко, навіть на роботу не змогла ходити, трохи лікувалася в лікарні. Ніби полегшало. Розрадою виявилися Оксанині діти – вони стали для неї всім…

 Ніби й не було в родині їхній нестатків, єдине, що молоді хотіли вже завершити швидше хату.

– Та вже як почали, діти, то й добудува­ти б, – казала Галина. – Оксанка на якийсь рік-півтора поїде за кордон, заробить трохи та й повернеться. Майстра свого маємо…

Виїздом за кордон, щоб заробити трохи грошей, уже давно нікого не здивуєш. Сім’ї від таких заробітків міцнішими не стають, а нерідко й розпадаються, але тут подумати щось недобре було гріх: люди порядні, доб­ре живуть, та й їде Оксана ненадовго – рік чи півтора злетять швидко, а чоловік – із дітьми, до т...

Читайте нові життєві історії та історії кохання щотижня — ексклюзивні авторські новели українською.