ВАР’ЯТКА…

У невеличкому будинку – лиш на двадцять квартир – мешкала еліта містечка. Доволі-таки давно цей будинок звели для райкомівців та їхніх сімей на території парку. І хоча й минуло вже багато років, будинок називали райкомівським, а самі мешканці – тепер уже діти й онуки колишнього керівництва – звісно ж, вважали себе елітою…

За усталеними традиціями, всі люб’язно віталися, лицемірно усміхалися і демонстрували одні перед одними верх культури та вихованості. Хоча й чули сусіди-інтелігенти дебоші через стіну таких самих сусідів-інтелігентів, вдавали, що нічого не чують… Хоча й бачили, як щодня п’яного того чи іншого сусіда привозять додому, вдавали, що нічого не бачать. Хоча й знали, що як не праворуч, то ліворуч, як не зверху, то знизу живе як не гуляка, то дебошир, як не дебошир, то пияк, вдавали, що ніхто нічого не знає… Звісно, про це говорили, але позаочі: вам – про них, а їм &ndash...