З поштової скриньки

У  кожному колективі, а в суто жіночому й поготів, знайдуться ті, які навіть щось найкраще обертають у найгірше.

Звичайний цех, де за довгим столом працюють винятково жінки, з приймача лине легка музика, бо майстер десь вичитав, що це сприяє поліпшенню якості роботи, тихо шумить виробничий процес і надто голосно обговорюють «хто, де, з ким, коли і як». Воно б нічого, бо така людська натура – обговорювати інших, ну ж не про вибух у галактиці балакати і не про молекулярний синтез, лиш про собі подібних. Колектив усіх вікових категорій: і дівчата після школи, і дівчата на виданні, і ті, яким уже приліпили клеймо «стара діва», бо ж за двадцять п’ять перебігло, і ті, які вже «навіки будуть самотні», бо й тридцятка перевалила, і розлучені, і матері-одиначки, і поважні матрони, навіть бабусі.