ТРЕБА СЛУХАТИ

Дарина бачила багато фото військових ЗСУ... Високі, широкоплечі бородані зі світлими очима, в чудово припасованій формі, у бронежилетах та зі зброєю, з цигарками та кошенятами, у хвацьких автівках, на тлі танків... Дівоча уява жваво відгукувалася і розгортала довкола привабливого портрета цілий сюжет: ось чоловік усміхається, пригортає її міцними руками, цілує, а вона, Дарина, закидає руки на його рамена, пестить шию, відчуваючи пальцями жорсткий «їжачок» на його потилиці...
Чоловік у формі, якого розглядала дещо спантеличена Дарина, виглядав зовсім не так. Зовсім. Невисокий чоловік років сорока п’яти, зі зморшками та кількаденною щетиною, щоправда, в камуфляжі, ніяково стискав у грубих чорних руках шапочку кольору хакі.

– Мама вдома? – до Дарини долинув дух міцних цигарок, і вона мимоволі зморщила носика. 
– Ма-а-амо! – крикнула Дарина щосили. 
Так вона звикла гукати маму змалечку, коли приходила з вулиці, зах...