ПАННА ОСІНЬ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

...Ви ніколи не станете ні моєю
дружиною, ані коханою.

І в думках я нечасто по імені
зможу назвать.

Ви залишитесь тільки незбагненною гордою панною,

«Пані осінь», – уста уві сні
шепотять.

Незрівнянний Мар’ян Гаденко тихо співав свій романс. Шкода, що телевізор не можна поставити на паузу, як ото комп’ютер, бо Марія б записала на аркуш паперу слова чарівної пісні, яку виконує чиста копія її першого й останнього кохання. Така ж шляхетна постава, благородна сивина, тихий оксамитовий голос, повільні рухи й чистий погляд. Скільки років минуло, у нього – сім’я, кар’єра, визнання, тихе надвечір’я в товаристві дітей, може, і внуків, а в неї... А в неї лише ВІН. У спогадах, віршах, одній світлині й одному рядку Ліни Костенко: «Я не покличу щастя не моє...»....

Дякуємо!