«ТО НЕ ТВІЙ ДРУГ»

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Коли Людмилі зателефонували й повідомили, що Арсена поранено, вона менш ніж за добу прибула до столиці, щоб довгі два тижні (які, було враження, триватимуть вічно) не відходити від коханого. Були дні, коли опускалися руки і здавалося, що вона просто не витримає емоційного напруження, що тривога візьме гору… Але Люда не могла втратити віри в прогнози лікарів, які запевняли, що врятують Арсена, вирвуть з рук невблаганної смерті. Жінка не могла здатися, бо здатися – означало зрадити коханого.

Тому вночі молилася в тісній кімнатці столичного хостелу, на ранок віддавалася нетривкому поверхневому сну, тоді вмивалася холодною водою, випивала незліченну кількість гіркої кави з автомата з продуктового магазину й поспішала до лікарні. Консультувалася з лікарями, слухала прогнози, а тоді годинами тримала за руку Арсена, сиділа біля його ліжка й говорила-говорила… Згадувала їхні шкільні роки, те, як в...

Дякуємо!