ТЕРЕЗА

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

30 червня 22:19

440

Джерело: Газета «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Непрості долі

Гарненька кароока Тереза поспішала до річки: домовилась про зустріч з однокласниками. Точніше, з колишніми однокласниками. Позаду іспити, випускний бал. Прощавай, школо! Було трохи лячно, трохи сумно… Хоча чого сумувати: попереду все життя. А воно обов’язково буде довгим, цікавим і щасливим. Деякі однокласники мали намір вступати до вишу в інших містах, тож захотіли зустрітися. Коли ще буде така нагода. То юнаки і юнки весело плескалися в річці, засмагали, ласували морозивом. Ділилися своїми мріями та планами на подальше життя.

Тереза нікуди їхати не думала. Вона готує документи в медичний коледж у їхньому невеликому місті. Взагалі-то воліла б податися до столиці, стати студенткою медичного університету, та де ж брати ті гроші.

Сім’я у Терези невелика: батько, мати, вона і молодша сестричка Юлія. Статки були непогані, якби ж батько постійно не пиячив. Фактично всю сім’ю утримувала матір, яка працювала продавчинею в невеличкому продуктовому магазині, де була також і вантажником, і прибиральницею. Працювала від ранку до пізнього вечора, часто без вихідних, аби ж її діти мали не гірше, ніж інші. То донечки в неї були наче ті дві лялечки. А ще виховані, гарно навчалися і завжди допомагали матусі. Тереза вже вміла гарно готувати. Випікати смаколики, разом із молодшою сестричкою прибирали у квартирі. Прали й прасували. А батько… Скільки разів червоніли, коли нетверезим його приводили додому. Одне добре – рук ніколи не розпускав.

Після відпочинку на пляжі дівчата та хлопці трохи посиділи в кафе, а потім розійшлися. Тереза поверталася додому в гарному настрої, мугикала собі під ніс пісеньку і не помічала, що позаду повільно їде дорога іномарка. А якби ж іще знала, що чи не весь день за нею пильнують уважні хижі чоловічі очі…

Десь за тиждень матір прийшла додому чимось сильно занепокоєна. Тереза запитально подивилася на неї. Та махнула рукою: потім. Готували вечерю, а коли батько та Юля пішли спати, мати почала розмову.

– Звідки ти знаєш Таргана?! – одразу запитала вона.

– Не знаю його. Точніше, знаю заочно, – розгублено пробелькотіла Тереза.

Пані Олена уважно дивилася на доньку. Хто такий Тарган, уточнювати не треба було. Усім відомо, що це бандит, який «тримає» їхнє невелике місто.

Тереза нічого не могла второпати. Мати сиділа мовчки, зітхала, а потім розповіла, що вдень до магазину зайшов власник і сказав, що підмінить її, бо на неї чекають люди. Схвильована жінка швидко вибігла: не дай Боже що з чоловіком чи дітьми.

Неподалік стояла дорога автівка, біля неї якийсь чоловік. Жінка розгублено озирнулася навкруги: на вулиці нікого. Мабуть, якась помилка. Та незнайомець приязно усміхнувся, пішов назустріч.

– Не лякайтеся, пані Олено. Це я просив вас вийти. Я вас зараз підвезу. Вас чекає пан Андрій.

Жінка лише здивовано подивилася: вона ні з ким ні про що не домовлялась. Пана Андрія не знає. Чоловік трохи змінив тон і пояснив, який пан Андрій. Бідолашна аж зіщулилася: в місті вже й забули, що Тарган має ім’я. Андрій.

Чоловік знову став люб’язним, підхопив Олену під лікоть і повів до машини. Та з переляку ледь пересувала ногами, однак супровідник заспокоїв: «Не хвилюйтеся, пані! Усе буде добре. Вас ніхто не скривдить!».

Олену привезли в офіс до Андрія. Той одразу запросив присісти, звелів подати каву, смаколики. Жінка з переляку не могла ні їсти, ні пити. Тарган був уважним та люб’язним (наскільки міг такий, як він) і чи не відразу розпочав розмову.

Андрій давно приглядається до сім’ї пані Олени, бо йому подобається її старша донька. Він людина освічена та вихована, то почекав, поки Тереза закінчить школу. Наміри в нього чесні, йому досить парубкувати, він думає створити сім’ю, тож вирішив спочатку мати розмову з матір’ю. Сьогодні четвер, у п’ятницю увечері він прийде до них, а у вихідні повезе доньку в обласний центр. Вони познайомляться, а там… буде видно.

Ніякої згоди чи дозволу Тарган не питав: він так вирішив і буде так і не інак… Або ж... Цього Тарган, щоправда, не сказав, та ж Олена доросла жінка. Вона все зрозуміла. Це ж не молоденька Тереза, котра могла щось зопалу сказати. Невипадково ж Тарган покликав на розмову матір.

Олену підвезли до магазину. Назустріч одразу вийшов переляканий хазяїн. Пані Олена відпросилася з роботи: голова болить, погано почувається. Відпустив. Жінка відразу побігла до свого старшого брата, все розповіла, захлинаючись словами, просила допомоги, поради. Брат лише розгублено розводив руками: а чим він може зарадити? Одне слово Таргана – і він, і Олена з чоловіком залишаться без роботи… І добре, якщо лише без роботи, а ну, якщо… Сестра добре розуміла… Тікати?! А куди, до кого і за які кошти?..

Пішла на роботу до чоловіка. Той працював у майстерні з ремонту взуття. І наприкінці робочого дня (як і завжди) був «теплий». Олена почекала його до закінчення робочого дня і повела додому. Вдома чоловік слухав неуважно. Був невдоволений і набурмосений: не дали випити дорогою! Це ж як? Це ж марно витрачений день! Оце й усе, що його цікавило. А от щодо іншого… все не так погано… Тарган же обіцяє, що все буде по-чесному… може, сподобаються одне одному…

Тереза була в шоку: всі її життєві плани шкереберть. Та що там плани, все життя нанівець…

Олена сама не знаходила собі місця, але доньку намагалася заспокоїти.

Наступного дня Тарган прийшов з величезним букетом троянд, слідом за ним водій із кошиком напоїв та наїдків. Татусь, як зауважив пляшки (а таких він раніше і не бачив), то був згодний на все. Десь за годину очманів зовсім, тож Олена відвела його до спальні. Юлю відправили спати, то розмовляли втрьох. Тереза розсудливо казала, що треба добре подумати, не поспішати… Тарган не заперечував: він усе продумав, подумав та… вирішив.

У суботу вранці заїхав по Терезу. В обласному центрі дівчина була декілька разів, коли їхній клас возили на екскурсію. Цього разу місто вона побачила і сприйняла по-іншому. Снідали в такому ресторані… Таке бачила лише в кіно. Потім Тарган поцікавився, куди хоче піти і що побачити. Дівчина лише розгублено подивилася: вона не знає. А Тарган ж усе продумав заздалегідь, то повів у вишуканий бутик, потім в інший, далі до ювелірної крамниці… і ніде не скупився.

А ж Тереза молода, недосвідчена дівчина… Що вона бачила та знала. Й коли глянула на себе у величезне дзеркало…

На неї дивилася красуня-незнайомка. А потім знову ресторан…

Додому приїхали пізно ввечері. Мати з Юлею кинулися до Терези. Та відразу заспокоїла: все гаразд. Мала захоплено розглядала подарунки. А Тереза пошепки розповідала матері, як провели день. Олена зітхала і сама себе заспокоювала: може, все не так лячно…

Після цього ще декілька разів зустрічалися. Під час останнього побачення Тарган, щоправда, був не в настрої, якийсь чи то розгублений, чи ще щось. Провів Терезу додому і сказав, що певний час його не буде в місті, а коли повернеться, відразу почнуть готуватися до весілля.

Юнка як почула про весілля, то всі страхи повернулися: не хоче вона заміж за Таргана, вона піде з дому, вона з собою щось зробить… Олена молилась і намагалася заспокоїти доньку. Тарган поїхав з міста і… пронеслись чутки, що його заарештували. Жінки не могли повірити своєму щастю.

Тереза таки вступила до медичного коледжу, вчилась добре. Коли була на практиці, то познайомилася з Валентином, почали зустрічатися, мали плани на майбутнє. Вони поберуться і таки переїдуть до столиці, бо Тереза хотіла продовжувати навчання: хоче бути лікарем. Валентин теж не буде без роботи: він досвідчений айтішник. Усе було так добре, молоді вже думали йти вибирати шлюбні обручки, аж тут… у місті з’явився Тарган.

Дівчина сподівалася, що він забув її, та де там… Про себе скупо промовив, що в нього були неприємності, бо його обмовили та підставили. Проте зараз усе гаразд і їхня домовленість залишається чинною. Він чоловік і тримає своє слово, тому починають готуватися до весілля.

Тереза не хотіла вплутувати Валентина, вона взагалі не хотіла, щоб він щось знав, то на розмову з Тарганом пішла сама. Розповіла, що готується до весілля… з іншим. Тарган спочатку сидів у кріслі, потім підійшов до вікна і довго стояв мовчки. Відповіді Тереза не дочекалася, теж посиділа мовчки, а тоді тихенько вислизнула з кабінету.

Додому поверталася в гарному настрої: вона зважилася і розповіла. У неї своє життя, в нього своє. Вона йому нічого не винна: практично ніяких стосунків між ними не було. Проте стала поспішати з виїздом з міста. Валентин не заперечував. Не встигли…

За декілька днів трагічна звістка: Валентина збила автівка, коли він пізно ввечері повертався додому після побачення з Терезою. Водій не зупинився. Коли хлопця знайшли, то медична допомога йому була вже не потрібна. Порушили кримінальну справу. Поховали.

Тарган довго не чекав. Узагалі не чекав. Він співчуває, і його пропозиція дійсна. Дівчина заціпеніла від горя та жаху, вона ж добре розуміла, що сталося з Валентином. А в неї батьки, молодша сестра…

Наполягала лише на одному – ніякого пишного людного весілля. Тарган не заперечував: він не хлопчик, нащо та гучна забава. Тихо розписалися і одразу перевіз до себе. Тереза стала господинею великого багатого будинку, в якому почувалася чужою та зайвою. А думки в голові… Невідомо, як би все склалося далі, аж тут відчула, що вагітна. Вона носить під серцем дитину… і батько не Тарган. То поводилась тихо та розсудливо. Від подальших інтимних стосунків ухилялася, як тільки могла… «Благовірний» не заперечував, чоловік був задоволений: він хоче дитину і бажано не одну.

На стороні Тарган, щоправда, ні в чому собі не відмовляв. Та Терезі все це було байдуже: аби не з нею. А ще потерпала: а якщо підозрює? На щастя, все обійшлося. Народила. Дитинка здорова. Хлопчик. «Татусь» не тямив себе від радості: син… спадкоємець.

Так минуло декілька років. Тарган сина обожнював, той теж тягнувся до нього. Єдине, що не подобалося чоловікові, – чому Тереза не вагітніє вдруге… Не розповідати ж жінці, що вона приймає протизаплідні пігулки. Пояснювала, що треба ще трохи почекати. Це, мабуть, тому, що вона важко переживає, що не стало батька. А ж той таки допився…

Та час спливав. Для себе Тереза вирішила, що не народжуватиме від покидька. От тільки що робити далі, не знала… А думки були… погані думки… та ж це гріх… в неї ж дитина… хто виведе її в життя… а хто розповість правду про справжнього батька…

Тереза зовсім звелася. Невідомо чим би все закінчилося, однак Таргана не стало… Повертався пізно ввечері, аж тут хтось полоснув автоматною чергою по автівці. Помер на місці. Одразу після поховання до Терези прийшли дружки покійного і завели розмову про продаж їм частини в бізнесі. Жінка не опиралася – у визначений законом термін належним чином оформила всі документи, продала майно, забрала сина, матір, сестричку та виїхала до столиці.

У них буде нове життя, в якому немає місця жаху та приниженню.