ТЕ, ЩО НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ

Софійка маленька, але зграбненька: крепдешинова кофтиночка напинається на грудях, а в талії щільно облягає її, охоплена тоненьким пояском. Над стрункими ніжками спідниця сонце-кльош: коли покрутишся, вона стає розкішним кружалом, що хоче злетіти разом із дівчиною, яка сміється, наче то звучить срібний дзвіночок.

Проте так Софія зодягається, коли йде до клубу. І кофтиночку, і спідничку подарувала їй тітонька з міста; привезла вона ще й свої туфлі на високих широких каблуках, що майже впору дівчині, хіба що ганчірочки позапихати в тупі носаки, але стара мати не дозволила такого носити. «Страм!» – закричала, сплеснувши руками, коли дочка вперше натягнула ті «копита».

– Та ти в них наче корова на льоду. Тільки людей смішитимеш і ще, не дай Боже, покалічишся, – сказала сердито.

 – Мамо, то з незвички так. А ви ж дивіться: я в них на десять сантиметрів вища. Он дівчата п...