ТАТУСЕВА ДОНЕЧКА

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

06 лютого 09:29

405

Джерело: Газета «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Ексклюзив

Ігор виріс у селі в небідній родині. Батько працював агрономом, мати поралася в садибі. Хлопець непогано закінчив школу, відслужив у війську, вивчився в сільгоспакадемії. Хлопець був тямковитий і кмітливий, добре навчався. То після закінчення вишу йому пропонували піти до аспірантури і залишитися працювати на кафедрі. Ігор усіх здивував: не погодився. Повернувся до села. Якраз почалася перебудова, й хлопець із батьком у нові часи не розгубилися. Гроші в сім’ї були, то відразу їх вдало вклали в господарство, а вже далі… лісопильня, декілька цехів із перероблення сільгосппродукції… придорожнє кафе…

Одружився з односельчанкою – тихою, лагідної вдачі Ганною.

Ганна після закінчення школи залишилася в селі, спочатку працювала у садибі батьків, а потім стала господарювати окремо в садибі покійних діда й баби.

Коли вийшла заміж за Ігоря, то молодята все перебудували та добудували. Мріяли про велику сім’ю, та от… Ганна ніяк не могла завагітніти. Лікувалася, все марно.

Подружжя вже й ні на що не сподівалось, як… радісна новина. Ганна вагітна.

Коли дружина народила доньку, новоспечений татусь не тямив себе від щастя. Нарешті він батько. То маленьку Зою (в сім’ї народжену дитину називали Зайкою) балували ще з дитинства. Мала ще у школі зрозуміла, що батько зробить усе, чого вона схоче і про що попросить. Мати була більш суворою до дитини, то Зайка (коли їй було треба) так лестилась до батька, а той… танув… Не слухав нікого: його єдина донька, така бажана і люба… Вона матиме все, що хоче.

А донечка собі ні в чому не відмовляла. Якщо в школі це були ласощі, сукенки, іграшки, дорогий телефон та комп’ютер, то далі…

Після закінчення школи подружжя стало думати, куди віддати доньку на навчання.

Статки дозволяли їм відправити доньку на навчання за кордон, проте школу дівчина закінчила з дуже посередніми оцінками, а головне – була вкрай несамостійна. У всьому звикла покладатися на батьків: вони все зроблять, а вона буде на готовому.

Батьки хотіли, щоб донька вчилася на юридичному чи на факультеті журналістики. Та ж Зайка до пуття й писати не вміла, то яка журналістика. Вирішили, що піде на юридичний.

А Зайці все байдуже: на юридичному, то на юридичному. Велике місто, нові знайомі, нове життя. Дівчина собі ні в чому не відмовляла: клуби, спа-салони, дискотеки… То де вже ті заняття. Батьки пробували доньку урезонити, але ж кого вона слухала. Виш закінчила лише завдяки грошам батька, а потім повернулася додому.

На той час батьки переїхали з села, то Зайка залюбки пристосовувалася в місті, в новому великому будинку з усіма міськими вигодами, з великим садом і басейном. Ото життя в неї буде, наче в кіно.

Після повернення доньки додому батьки сподівалися, що вона працюватиме разом із ними, розвиватиме сімейний бізнес.

От тільки дівчину ніякий бізнес не цікавив. Працювати? Ага!

У документах Зайка значилась юрисконсультом на одному з підприємств батька (треба ж, щоб трудовий стаж ішов), а фактично й не знала, де той офіс розташований.

Як донька не на гульках, то тинялася садибою й усім робила зауваження: то не так зробили, і то не так… Хатня обслуга надовго не затримувалась.

Що робити далі, батьки не знали. Врешті надумали: треба видати заміж. А хто ж спокуситься на таку неробу та нездару? Навіть з батьковими грошима.

Батько шукав нареченого для доньки досить-таки довго й нарешті знайшов. Такий собі й не дуже молодий чоловік зі скромною посадою у мерії. Пан Ігор навів довідки: не одружений, у побуті веде себе скромно. То почав запрошувати в гості, на риболовлю… Але той був байдужий… Та й Зайка не була в захваті від Сергія. Але ж пан Ігор недарма досягнув таких успіхів у бізнесі: він наполегливий та вимогливий. Як поставить перед собою мету, то обов’язково її досягне.

Оскільки Сергій не планував робити дівчині пропозицію, то Ігор Семенович зробив пропозицію чоловікові сам. Ще й підкріпив її дорогою іномаркою. Питання залагоджено. Весілля та весільна подорож, узагалі всі витрати – коштом батьків нареченої.

Весілля відсвяткували, молодята поїхали у медовий місяць, а повернулись… сказати, що ворогами, то нічого не сказати…

Інакше, як «жлобиськом», Зайка чоловіка не називала, а вже чоловік називав дружину…

Одна радість: з весільної подорожі Зайка повернулася вагітна. І що вже витворяла: вона не хоче народжувати від того корисливого покидька… вона взагалі не хоче і не буде народжувати… То їй важко… то болить… то дме… то жме… І взагалі, вона не має наміру жити з Сергієм.

Сергій удома майже не бував: приходив лише ночувати, й то не завжди.

Коли Зайка народила, чоловік зібрав речі й пішов з дому. Точніше, не пішов, а поїхав іномаркою, а ще в кишені в нього були ключі від нової квартири, купленої на гроші пана Ігоря. Треба ж, щоб Сергій не базікав. Чого не зробиш заради єдиної улюбленої доньки.

Коли онуці Божені виповнився рік, Зоя і Сергій розлучилися. Для онуки від моменту її народження найняли няню, бо Зайку дитина не цікавила. Матуся навіть не хотіла дитину годувати: нащо їй псувати собі фігуру. Та батьки (вперше на пам’яті Зої) показали характер, відтак довелося скоритися. А коли перестала годувати дитину грудьми, то знову стала пропадати на гульках.

А одного разу сталося щось незрозуміле. Пан Ігор був у відрядженні, тож усе знав зі слів Ганни.

Знервована Ганна плакала і розповідала, що Зоя повернулася додому вночі побита… добряче побита… одяг розхристаний… пошматований… Зоя нетвереза… перелякана… зачинилася у своїй кімнаті й ні з ким не хотіла розмовляти…

Пан Ігор неодноразово намагався сам побалакати з донькою. Проте Зайка вперто мовчала. І що робити. Батьки підозрювали найгірше, проте відступилися.

Після того випадку Зайка стала поводитися тихіше і майже перестала виходити за межі садиби… перестала доглядати за собою… а ще… почала…

І знову безсонні ночі в батьків: малі діти – то малі дітки, то малі бідки, великі діти – то великі бідки…

Однак пан Ігор не був би сам собою, якби не знайшов вихід: найняв для доньки молодого гарного охоронника. Спрацювало. Зайка повеселішала, знову стала доглядати за собою, бігати крамницями.

Далі пан Ігор пішов прокладеним шляхом: зробив охоронникові пропозицію. Автівка в хлопця була, то поклав йому на рахунок грошей. Велику суму.

Весілля було скромне. Другий чоловік протримався довше, ніж перший: пішов із сім’ї, коли синові виповнилося три рочки.

Пішов не просто так, а з грошима. З великими грошима. Мовчання ж дорого коштує.

До сина Зайка теж байдужа, то все на плечах діда й баби. Зайка ніби й не дуже переживала щодо другого розлучення і спокійно погодилася на нього, проте десь приблизно за місяць її знайшли у ванні… Перерізала вени… Довге лікування…

Повернулася після лікування змарніла й інертна, до всіх та всього байдужа. Так, ніби ні на що не скаржилася, а за декілька днів викинулася з вікна. Кімната Зайки була на другому поверсі. Під вікном росли кущі, то забилась сильно, проте тілесних ушкоджень не мала. Знову лікування, а коли повернулася додому, взяли доглядальницю.

Панотець має із Зоєю довгі розмови, на які жінка (принаймні зовні) ніяк не реагує. Усе вислуховує мовчки.

Приходить до них і лікар. Він завжди заспокоює батьків Зої: не має у вашої доньки ніяких хронічних захворювань… Їй би якусь справу.

А яку роботу? Зоя ніколи нічого не робила: не хотіла і не вміла.

Пані Ганна інколи запрошує знайому, яка вміє гарно шити, вишивати, плести, робити іграшки.

Пані Олена допомагає пані Ганні прикрашати будинок, шиє одяг, зробила такі гарні фіранки, портьєри, а головне – намагається зацікавити Зайку хоч до чогось. Єдине, чого жінки домоглась, – Зайка допомогла через інтернет знайти нові візерунки та моделі для майстрині.

А ще вишила малесеньку подушечку для голок. Більше ні голки, ні спиць до рук не брала: їй нецікаво! І взагалі, відчепіться від неї.

Цілими днями сидить у себе в кімнаті, навіть комп’ютера майже не вмикає. Дуже розповніла, приймає седативні пігулки.

Дітям як не відводила уваги, так і не відводить. А діти чудові: кмітливі, гарні, добрі. Донечці даються мови, вона гарно вчиться, а ще захоплюється танцями. Божена ще не вирішила: буде перекладачкою чи танцівницею.

Маленький Богдан усе тулиться до діда: він теж буде бізнесменом. Закінчить сільгоспакадемію (як свого часу дід), у нього буде велика гарна садиба. А сад він викохає такий, що всі захоплюватимуться.

Дід та бабуся дітям обережно пояснили, що їхня мама не дуже добре почувається, то її треба берегти й не турбувати. Усі справи в дітей до діда та баби.

Ігор та Ганна тримаються. А що робити? Таке в них життя.