СУСІД НА ДАЧІ

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

11 листопада 23:39

Джерело: Газета «Життя. Історії»

Історії з життя

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

У ніч з п’ятниці на суботу Галина спала мало й погано. Усе вовтузилась та думала: чи усе взяла, чи нічого не забула? Зранку вони з чоловіком збирались у село. Кілька років тому вони купили будиночок. Галина завжди казала «дачу», то тепер, починаючи з весни, усі вихідні проводили там: будувались, ремонтували, саджали.

Словом, обживались. Діти були всі дорослі й до дачі не дуже охочі. Все доводилось робити самим.

То вдосвіта Галина розштовхала чоловіка. Попили кави, зібрались та поїхали. Дорогою, як водиться, жінка перераховувала, що забула та що треба буде взяти наступного разу.

Доїхали швидко, поставили автівку в гараж, занесли речі в будинок.

Десь за годину Галина вийшла надвір і почула, що її гукає сусід. Вона підійшла до паркану. Сусід сидів у колісному кріслі, чекав на неї.

– Вибачте, будь ласка. Мої щось запізнюються, а я вже всі харчі під’їв. Чи не буде у вас щось поїсти?

– Зараз, зараз, я швиденько. Я ще нічого не готувала, та щось придумаю, – заметушилась Галина.

Жінка нарізала бутерброди й думала: це ж треба, щоб так сталось. Збирався до війська. Батьки тоді були ще живі, то зробили проводи. На проводи дівчина Павла не прийшла, і він нетверезий сів на мотоцикл і поїхав до неї. Потрапив в автотрощу, от відтоді в кріслі колісному пересувається. Де вже та дівчина? А у хлопця он як життя склалось.

Галя взяла бутерброди, додала баночку сметани й винесла сусідові. А потім знову закрутилась у справах: прибирали, працювали в саду, висаджували розсаду.

У неділю ввечері почали збиратися додому. Дорогою вирішили заїхати в сільмаг – прикупити харчів додому.

У магазині Галина зі знайомою продавчинею зачепились язиками. Покупців уже не було, то жінки досхочу набалакались. Отоді Галя згадала про сусіда. Цього разу вони з чоловіком були зайняті, то й не звернули уваги, чи приїхав до нього хтось. Продавчиня махнула рукою:

– А хто до нього міг приїхати? Коли ще були живі батьки, то доглядали його, працювали в садибі. А зараз… Сестра вийшла заміж, живе в місті. Чоловік – п’яничка, двоє маленьких дітей. То коли їй приїздити? Хіба коли брат отримує пенсію, то щоб її забрати…

Галя заціпеніла:

– А що ж він їсть?

– Як що їсть? Що люди дадуть.

– А як не дадуть?

– А як не дадуть, то буде голодний сидіти.

Галина з чоловіком перезирнулися, вийшли з магазину. Чоловік нічого не питав, проте одразу розвернув автівку назад, до будинку.

Під’їхали. У будинку Павла світилося. Галя швидко зварила пачку макаронів, заправила тушкованкою. У пакет поклала хліб і до хліба.

До сусіда пішли удвох. Постукали. Хлопець відчинив одразу. Галя почала з порога:

– Виручай, Павле. Я наготувала, бо ми сподівались, що діти приїдуть…

Хлопець вдячно поглянув на сусідку.

У понеділок зранку Галина зателефонувала голові сільради!

Наступними вихідними знову поїхали до села. Одразу пішли до сусіда, принесли харчі. Павло вигляд мав кращий: свіжа сорочка, поголений. На столі в кухні на тарілці лежав шматок хліба. На плиті стояла каструля з борщем.

Галя полегшено зітхнула: хліб і борщ – уже не голод. Мабуть, її розмова з головою сільради таки далась взнаки.

За декілька тижнів чоловік Галини привіз на дачу свого друга лікаря. Той уважно оглянув Павла. Згодом хлопця поклали до лікарні. Зробили кілька операцій. Він довго лежав у лікарні, проте вийшов уже на милицях. Зараз ходить із тростиною.

Чоловік віддав сусідові старий планшет і телефон, навчив користуватись. То в Павла вже і настрій інший.

Коли востаннє були в селі, зауважили, що в садибі сусіда поралась якась молодичка. Павло побачив сусідку й зашарівся. Привітався. Галя усміхнулась: дай Боже…

Недарма ж люди кажуть: купуй не будинок, а сусідів.

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!