Суперниця

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

(Продовження)

Наталка та Петро одружились. Наталка поселила у свою квартиру пожильців і переїхала жити в невеличкий будинок Петра. Тут було все так, як вона мріяла. Двір, квітник, городик, садочок. Маленька Оленка бігала садочком, намагаючись спіймати метелика. А поряд був чоловік, який ніжно її кохав. У серці молодої жінки пробуджувалось таке ж почуття й до нього. Як і обіцяла, Наталка з теплом ставилась і до своєї немічної свекрухи Катерини. Оленка називала Петра татком, Наталя довгий час не могла назвати свекруху мамою. Якось вона скупала стареньку, переодягла в чисте, обережно почала розчісувати сиве волосся недужої.

– Гарна ти людина, Наталочко. І працьовита, і уважна. Щодня дякую Господові за таку невісточку. І тобі дякую, донечко, – тихо промовила Катерина, дивлячись на невістку лагідним поглядом. Оте «донечко» ніби розтопило крижинку в Наталчином...

Дякуємо!