СУД СУМЛІННЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Московський потяг вирушав о другій годині ночі. Сергій Петрович узяв квиток у купейний вагон і вийшов на перон.

Пасажирів було до десятка, але всі вони сіли у плацкартний вагон. У купейному в коридорі й тамбурі ледь жевріло світло, панувала тиша. Повнотіла провідниця років сорока взяла квиток, показала купе і, затуливши долонею рота, смачно позіхнула. Принесла два вологі простирадла, наволочку та рушник, ще позіхнула і пішла на своє службове місце.

Купе було порожнє. Добре, що так. Сергій Петрович не зміг би тепер ні з ким розмовляти. Йому потрібно було побути на самоті, віч-на-віч із собою. Світло не горіло. Вимикача не шукав, сів біля вікна.

Колеса вагона м’яко постукували на стиках колій. Попливли порожні вантажні платформи, пакгаузи, околиці міста. Поїзд ішов як зазвичай, а Сергієві Петровичу все здавалося, що він ніяк не може вибратися...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії