СПАДКОВIСТЬ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Вітер хитає голі дерева, вони недоладно схиляються то в один бік, то в інший… Несинхронно, як шестикласники на фізкультурі. Знаєте, коли їх примушують на початку уроку робити зарядку, а вони всім своїм єством демонструють, що виказують велику честь, підносячи руки та ледь схиляючись ліворуч-праворуч. Зазвичай учні це роблять асинхронно, із млосними виразами на обличчі. Точнісінько як ці гілляки.

Вітрові набридло гойдати капосні дерева і він заходився куйовдити хмари. Доволі швидко пороздирав велике сиве полотно на клапті й погнав їх геть. Скидалося, що то не хмари, а важкий сірий дим… Часом крізь той дим проглядало маленьке блякле сонце. Визирало й одразу ховалося, наче бачило щось тут, на землі, таке, на що дивитися не пасує.

Я йшла на роботу. Наче й не поспішала, бо що я на тій роботі не бачила? Проте шлях вирішила скоротити. Не мала бажання йти вулицею вздовж гамірної та загазованої чотир...

Дякуємо!