СОЛОДКИЙ ПРИСМАК ЗДІЙСНЕННОЇ МРІЇ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Круглі, як горох, дощові краплини барабанили по машині в запальному ритмі. Щітки вітрового скла працювали так швидко, як могли, але цим тільки створювали бурхливі потічки обабіч. Неонова вивіска «Відчинено» на сусідній перукарні виднілася крізь воду розмитою червоною плямою.

Джулія сиділа, відкинувшись на спинку сидіння, і попивала свою четверту за день каву зі сріб­лястого термогорнятка фірми Yeti. Десь далеко розкотисто сперечався з кимось грім, і вона згадала, як колись їй із сестрою і братами мама говорила, що, коли гримить, це означає, що Бог грає в боулінг. А коли блискає – Він вибиває страйк. Усміхнулася про себе. Упродовж останніх кількох років такі спогади з дитинства виринають усе частіше. Часом їй досі не віриться в те щастя, яким так щедро, хоча й так пізно, обдарувала їх з Антоном доля.

З улюбленої радіостанції ретро­музики розлилося в салоні жваве Living in the heart of love, і білосніжні кросівки самі почали відбивати ритм на килимку. Джулія заплющила очі і згадала себе в натовпі десятків тисяч віч­них фанатів таких же вічних The Rolling Stones. Тільки тоді на ній були не зручні кросівки, а стильні шкіряні чобітки на підборах і фірмова футболка з червоними губами та язиком і смачним відкритим декольте. Вона рада, що їй є що згадати. Життя відчиняло перед нею багато дверей і дарувало чимало подарунків. От тільки сприймала все з гірким присмаком нездійсненої і, думалось тоді, нездійсненної мрії.

Вони з Антоном познайомились, коли обом було трохи за двадцять. Кохання спалахнуло раптово, охопило в обійми і закрутило в несамовитому вирі почуттів. Їм хотілося впиватися одне одним до нестями – цілувати, віддавати, дарувати, брати, випромінювати, леліяти, цінувати, обіцяти, виконувати, прагнути, літати... А найбільшим бажанням дуже скоро стало створити й народити часточку їхньої любові. Вони хотіли дитину. Одружилися напрочуд швидко – так вважали всі довкола, тільки не вони. Їм здавалося, що все життя вони шукали одне одного, тому, коли знайшли, вже не було сенсу чекати далі.

За кілька років до їхньої зустрічі Джулія перенесла операцію з видалення маткових труб. Та лікарі тоді запевнили, що за допомогою штучного запліднення вона не матиме проблем із вагітністю й виношуванням дитини. Жінка відразу сказала про це Антонові. Вже невдовзі після весілля вони обговорювали їхні опції в кабінеті найкращого в місті репродуктолога. А ще за декілька місяців Джулія схвильовано відкривала пакунок із крихітним бавовняним чоловічком із написом «Мій тато служить в армії». Це мав бути сюрприз для Антона – Джулія була вагітна. Коли здавалося, що щасливішими вже стати неможливо, нова хвиля радості і безмежної любові піднесла їх іще вище до небес. Тому так далеко і довго було їм обом летіти додолу, так боляче було розбиватися на тисячі дрібних друзочок, коли вони втратили дитину. Вони навіть не встигли дізнатися стать, не встиг­ли відчути перших несміливих порухів їхнього дитятка. Прірва горя затягувала їх униз, але вони трималися одне за одного й поволі піднімалися на ноги. Вони мали йти вперед. Не дозволяли собі здатися. Пірнули з головою в роботу. Працювали годинами, днями, тижнями, і важка праця приносила щедрі плоди. Антона все частіше викликали до штабу, відправляли в гарячі точки, і тоді Джулія працювала за двох, а часом їй здавалося, ніби за чотирьох.

Вони ходили до лікарів знову і знову. Дотримувалися всіх рекомендацій і приписів. Були таблетки, болісні уколи, експериментальні препарати, спроба за спробою, невдача за невдачею. Щоразу надіялися, щоразу разом плакали. Після десятої спроби вирішили зупинитися. Вони не здалися. Вони прийняли дійсність. Обоє на той час були успішними, самодостатніми й досі щиро закоханими. Вони прийняли свою сім’ю такою – тільки двоє – подорожували, куштували різноманітні кухні світу, вивчали нові культури і традиції, ходили на концерти і виставки, побудували будинок мрії, обожнювали небожів і небог, планували завести золотого ретривера.

Їм подобалося...

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!