СЛІДЧИЙ

Це він тепер поважний бізнесмен на пенсії, а тоді… Та годі про це думати, коли ж то було. Треба все забути, та от як…

Пам’ятає, як зайшов до слідчого… Такий собі високий стрункий чоловік. Іще зовсім молодий. Тоді подумав: «Зовсім щеня». Проте поводився пан Михайло ґречно: нащо йому неприємності. З його грошима та зв’язками справу швидко передали іншому слідчому і закрили.

Ніби все було гаразд, проте пана Михайла щось турбувало, щось муляло. Став роздратований. Якась така ніби невпевненість з’явилася. Чого б це? Слідчий йому не надокучав, справу закрили. До того ж пан Михайло продав бізнес. Вік уже не той. Здоров’я підвело. Він своє давно заробив і відробив, а бізнес передавати нікому… Дружина й доньки в нього – домогосподарки. А зяті… Один – художник, другий працює вчителем у школі. Бізнесом ніколи не цікавилися. Взагалі, до чоловіків своїх доньок пан Михайло ставився з глибокою зневагою, хоча зовні намагався цього не показувати. Нащо йому сварити доньок із чоловіками, хоча дружині не­одноразово (під настрій) бурчав, що треба б їм самим заробляти гроші на себе й на сім’ю…

Добре, що він своєчасно потурбувався про своїх дівчаток, а то як би жили…

А тут ще та зустріч зі слідчим. Пан Михайло дав завдання своєму юристові, щоб він усе докладно дізнався про слідчого: хто такий, хто батьки. А коли той приніс усе, що вдалося «накопати», а ще й світлини додав… отоді…

Пан Михайло довго й уважно все розглядав, вивчав, особливо світлину слідчого з матір’ю. Он воно що! Стільки років минуло, а він її таки впізнав. Це ж та куріпка, з якою він свого часу мав стосунки. Вона приходила, коли він її кинув. Казала про вагітність. А він вигнав: доросла дівчинка, знаєш, що робити… Згадує, що й мати її приходила, а він і її виставив. На той час у нього стільки куріпок було. Він же їх змінював ледь не щомісяця. Це він зараз лисий і з черевцем, а тоді… Та на той час він формував свій первинний капітал, налагоджував бізнес, ті коханки були йому непотрібні.

З Аллою одружився, коли мав сталий бізнес, великі статки. Дружина народила двох доньок. Тепер має ще чотирьох онучок, а ж завжди хотів сина…

Тепер зрозуміло, чим йому запав у душу слідчий. Це ж він сам у юності… Постава, зріст, овал обличчя, навіть невеличка родимка на лівій щоці.

Звісно, пан Михайло потурбувався і має відповідний висновок: таки ж його син… ДНК є ДНК. От тільки що це йому дає? «Куріпка» вже давно не куріпка, а головний бухгалтер великої приватної фірми. Заміжня. Старшого хлопця (його сина) чоловік її всиновив. Мають іще молодшого.

Намагався підібратися до жінки з минулого, де там… Така поважна пещена пані в норковій шубі. Фиркнула так, що досі неприємно, а він же ще й слова не встиг сказати. Так і не розуміє: впізнала його чи ні?

А син уже й одружився, має дружину, сина. Що робити далі, пан Михайло не знає, життя ж прожив так, що друзів не мав і не має, порадитись і довіритись нема кому.

Алла з доньками ні про що не здогадуються. Ото й добре. В Алли вдача спокійна та лагідна, а доньки норовливі. У татуся вдалися.

І що його робити далі? Собі життя вже зіпсував, то не хоче псувати його дружині, дітям. А так хочеться пригорнути сина, онука…