СІМЕЙНА ТАЄМНИЦЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Данило невпевнено вів свою автівку, замалим двічі не спричинив аварію. П’ята година за кермом, плюс важка втрата, помножена на неминуче зізнання в гріху, не сприяли уважності. Думки плутались у голові, а ноги в педалях. Як бути? Зізнатись самому чи брат Богдан скаже? А що він може сказати коханій дружині? Як пояснить той ганебний вчинок, на який наважився винятково заради неї? Думали, ніколи не спливе, а воно он як обернулось.

Усе життя вважали на малого Ростика, аби не трапилась якась халепа, аби не потрібно було ніякого переливання крові, бо ж наслідки можуть виявитись непередбачуваним. Хто сподівався аж на таке, на війну? Ростикові нема ще й тридцяти, ні дружини, ні дітей (не міг думати про хлопця в минулому часі!) і нема вже його, а таємницю доведеться розкрити…

Данило зупинив машину, не міг далі їхати. Голова впала на кермо, заплакав, як мала дитина – гірко, з надривами, схлипуванням. Плакав за тим, кого мусив вважати племінником… Якби ж то знати тоді… А що знати? Хотів як краще! Для всіх краще: для брата, для його дружини, для батьків, зрештою, й для себе…

Данило з Богданом близнюки, чи то пак – двійнята. Не подібні ні зростом, ні характером, лиш те, що брати. Богдан красень, аж дивитись боляче, сміливий, розкутий, дівчата так і в’ються біля нього, Данило ж вічний ботан – сутулий, в окулярах, ні словом не візьме, ні красою. Богдан і дружину собі вибрав до пари – статну, веселу красуню, за якою упадав увесь курс їхнього інституту. Зіграли весілля на останньому курсі, батьки переїхали в село, залишивши молодим квартиру й Данила на додачу, мовляв, приглядайте і пару шукайте. Добре сказати шукай. А як? Силою не будеш милою. Живуть собі втрьох. Молода сім’я на дискотеки, вечірки, кличуть Данила, а він все відмахується: то нецікаво йому там, то роботи багато, втомився, а то й прямим текстом каже не займати його. Не стали його більше турбувати, живуть отак рік, два, п’ять, десять. У Богдана нема дітей, а в Данила дів­чини. Богданова Олеся на вулиці обіймає всіх малюків, а ввечері тихо плаче в подушку. Бачать це в родині. Свекри радять піти обом у клініку, зробити аналізи.

– Медицина тепер щось кумекає, лікар порадить, підлікує.

Пішов Богдан сам, та повер­нувся невеселим, чи не вперше сів на кухні з братом, де й випили пляшку на двох. Розповів біду, а ще поділився сумнівами, що кохана Олеся його залишить, коли дізнається вердикт лікарів.

– Або ще гірше – народить невідомо від кого. І звинуватити її не посмію, і не знаю, як житиму з нею далі, якщо наважиться на таке. Розумієш, Даню, не уявляю себе без Олесі. Або в парі, або смерть. Але як подумаю, що хтось чужий може торкатись її – гірше від смерті, – схилив голову на стіл.

– Ч… Чом-му ч-чуж-жий. Д-давай, д-давай я-я-я, я ж с-с-свій… – белькотів Данило. Голова впала поруч, захропіли, що й не чули, коли прийшла Олеся.

Глянула на п’яного чоловіка і його брата, забрала зі столу пляшку, склянки й тарілки, щоб не поранились у разі чого, й пішла до себе в кімнату. Вона сьогодні забрала результати аналізів, у неї все гаразд, тобто Богдан неплідний. Буває. На жаль. Боялась одного – аби чоловік не почав пити, не раз бачила його напідпитку. Вмовляла залишити згубну звичку поки не пізно.

– Не останні ж пропиваю. Що, дітям нема за що хліба купити? – відрізав.

Зрозуміла буквально – нема дітей, нема заради кого жити. Думала, що причина в ній, а виходить навпаки. Як бути? Не лягати ж під першого стрічного. Сама думка про зраду для неї гидка. А як потім пояснити, що дитина не подібна ні на кого, а якщо халепа й треба донорської крові? Ні. Не піде на такий крок. Нехай уже буде як є. Ближче до опівночі брати оговталися. Першим обізвався Богдан:

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!