СИЛА НЕРОЗТРАЧЕНОГО КОХАННЯ

ЧИТАЙТЕ ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ НА STORRISS

Недалеко за селом розкинувся пагорб, що манив до себе своєю незрозумілою красою. Євстахія любила сюди приходити. Знала, що він вічний. Не одні закохані, взявшись за руки, вилазили на нього. Потім стояли на вершечку, притулившись одне до одного. А скільки освідчень у коханні пам’ятає пагорб? Здавалося, нічого особливого. Але незвичайна його форма з різними незрозумілими вигинами так і вабила до себе. А ще він, витончений, був щедро вкритий квітами. Наче хтось їх навмисне насіяв.

Тож навесні, влітку й ранньої осені цвіт був свідком чиїхось почуттів. Євстахія пригадує, що багато і весіль було. Що то значить взаємне кохання. Утім, часто траплялося таке, що під час освідчення виявлялося, що хлопець чи дівчина ще не готові до одруження або ж були нещирі в почуттях. Тоді з пагорба вже не йшли разом. Бувало навіть, що парубок і руки дівчині не подавав. А пагорб високий, мінливий. Спробуй з нього зійти.

Євстахія добре пам’ятає, скі...

Дякуємо!