ШУЛІКУНЧИКИ

Моє дитинство минало в маленькому військовому містечку. Весь вільний час я проводив із друзями, гуляючи в будь-яку погоду. Що ж іще було робити в лихі дев’яності, коли батькам доводилося гарувати на двох роботах, щоби прогодувати нас? Одне місце ми відвідували особливо часто. Називали його «Зелене море», бо вода в ньому стала яскраво-зеленою через густу твань.

Насправді це була величезна калюжа, яка утворилася на пустирі в покинутому кар’єрі. Дорослі туди не заходили. Тут було наше дитяче царство. Я та ще шестеро хлопців збудували на березі цілу корабельню і там виготовляли кораблики зі старих газет, рекламних буклетів чи виборчих листівок. Вітрило робили із серветок чи носових хусточок. Дно, шви, згини та бортики ще заливали воском чи парафіном. Тож кораблики з пиками кандидатів, назвами партій чи із заголовками на борті були дуже мальовничими. А найбільшою забавкою було зарядити камінчиками іграшкові гармати та позма...