ШЛЯХ ДО ЩАСТЯ

Щоразу, як помирає добре, гарне дитя, з неба спускається Божий ангел, бере його на руки й облітає з ним на своїх великих крилах усі його улюблені місця.

Г. К. Андерсен

Осінній день почавсь зливами… За вікном лило мов із відра, проте для Христини це не мало жодного значення. Її не цікавило, що настала осінь, що треба було б
зачинити вікна, аби не змерзнути й урешті застудитись. Вона лежала на ліжку в позі ембріона, а з прекрасних і колись радісних очей капали сльози. Жінка не видавала звуків, стогонів, ридань. Сльози самовільно стікали обличчям.

– Може, поїси, Христю? – чувся лагідний голос мами, яка намагалася ні на мить не залишати доньку наодинці.

– Ні, мамо, не хочу.

Оте «Ні, мамо, не хочу» тривало три місяці, відколи Христя в...