ШКОЛА І ЖИТТЯ

У вересні, мабуть, усі хоча б на мить стають школярами. Навіть сивочолі згадують дитинство та свої шкільні роки. От і я не виняток. У мого покоління, дітей Другої світової війни, дорога до знань була непростою і у переносному, і у прямому сенсах. Я жив на великому хуторі. І хоча у нас було понад 60 дворів, школи не було.

Автобусів, маршруток не було. Мешканці пересувались здебільшого пішки, кінними упряжками для виробничих процесів або велосипедом.

З нашого хутора, де було понад шістдесят дворів, серед покоління Другої світової все ж вивчилось п’ять вчителів. Троян Ніна Федорівна все життя провчила місцеву малечу в початковій школі. Була вчителькою, мамою, помічницею, порадницею і для учнів, і для батьків.

Інші працювали в різних місцях України.

Діставатись до школи доводилось по грузькій, ґрунтовій дорозі, а взимку – по глибоких снігах. Адже дороги бували заметені снігом і лише вгадуєш напрямок за слідами, як хто пройшов перший.

За невивчений урок залишали «після уроків», щоб таки вивчив, у разі незасвоєння якогось предмета переносили іспит «на осінь», тобто мав йти складати його наприкінці літніх канікул, а за негативними результатами року – залишали на наступний рік. Ця практика була впродовж усього періоду навчання.

Далі – семирічка, за п’ять­сім кілометрів від дому, в іншому селі. Пішки, через поля стежками, які й самі протоптували, щоб швидше було, адже дорогою далі. У сильні морози та сніги шукали, щоб переночувати десь поблизу школи. У нашому випадку в Бокіймі, у приміщенні будинку місцевого священника.

Велика кімната, з диктовою перегородкою між хлопцями і дівчатами. Харчування з собою, що можна взяти з дому… Приміщення опалювали дуже ощадно, то спали майже не роздягаючись. У цьому «вулику» ще ж потрібно було щось вивчити…

Після семи класів багато йшло в ремісничі училища або на роботу в колгосп. За рідшим винятком – у восьмий клас за 15 кілометрів від дому.

Діставались пішки або велосипедом. Взимку – гуртожиток, або квартира в родичів, чи знайомих. До Демидівки, де була десятирічка, вела шосейна, вкрита бруківкою дорога. Восени, коли копали цукрові буряки, нею їх возили з навколишніх колгоспів у Дубно на цукровий завод. То вантажівки їздили доволі часто.

Це був варіант! Стаємо на повороті, де автомобіль сповільняє швидкість, і на ходу заскакуємо в порожн...