ЩЕ ОДИН ДЕНЬ АННИ ІВАНІВНИ

Cпівробітниці чесно вважали Анну Іванівну трудоголіком. Звісно, сидить на роботі довше за всіх.

– Анно, ми пішли! Не перепрацьовуй! – колеги виходили гуртом, строкатою зграйкою.

– Чого сидить? Перед завідувачкою вислужитися хоче?

– А чого б їй не сидіти? Чоловіка-дітей нема, живе для себе, поспішати нікуди…

Жінки пліткували звично, без азарту, без ентузіазму, проте з легким відтінком заздрості.

Анна Іванівна трудоголіком не була. Вона чесно виконувала свою роботу, проте особ­ливою пристрастю не палала, кар’єристкою себе не вважала і догодити нікому не намагалася.

Анна Іванівна очікувала сутінків. Чекала часу, поки люди повернуться додому, увімкнуть світло у своїх квартирах. А вона й...