ПРОКІП

Прокіп аж сяяв від радощів: його кохана Марія народила третього сина! У заможній селянській родині це неабияке щастя – виростуть батькові помічники. Хоча Галичина перейшла від Австро-Угорщини до складу Польщі й про незалежність годі було думати, селяни не дуже цим переймалися. Аби дужі руки – не пропадуть. Старший, шестирічний Михайлик он пасе сотню гусей, трирічний Петрик глядітиме щойно народженого Степанка, дружина орудуватиме в хаті й на подвір’ї, а Прокіп уже в стайні та на полі.

Жили-працювали до страшного 1939 ро­ку, коли в село заходили совіти, обіцяючи райське життя без вічних гнобителів поляків. Найбідніші селяни бігли з квітами зустрічати «асвабадітєлєй». Прокіп замкнув знадвору хату, ще й кілком підпер і наказав Марії з дітьми й до вікна не підходити. Чоловік ночував у стайні, там годував худобу і сам їв. За три дні вийшов, бо новоспечений голова сільради погрожував підпалити стайню, якщ...