ПРОДАВ ДРУЖКА

Повіяло ставковою прохолодою й свіжістю. Петько пройшов мулькою стежиною, що в заростях шерхотливого очерету, до свого місця, вподобаного ще позаторік. Сполохані жаби з розгону шубовснули у воду. Петько вмостився на чорному від вологи й старості пні, що відгонив цвіллю, закинув вудку й почав чекати…

Захотілося їсти. Він простягнув руку до пакета, де лежали кусень хліба й ковбаса, та враз нестерпний смуток так стис його серце, що апетит одразу ж пропав. Він пригадав, як ось тут, поруч сидів Дружок, як він нетерпляче совався, метеляв хвостом, а очі невідривно спостерігали за тим, як Петько розмотує бутерброд. Смачний запах ковбаси спокусливо подразнював чутливі собачі ніздрі, і Дружок, не відриваючи очей від пакета, облизу­вався, кумедно тупцював на місці й чекав, поки Петько почастує його. Найчастіше так і було, що більшу частину того, що йому завбачливо приготувала мама, Петько віддавав своєму другові. Рибо...