Мандри спогадами

Міське серпнево-суботнє надвечір’я по-особливому привабливе. Більшість містян на природі, студентів іще нема, школярі здебільшого в бабусь у селах, їхні батьки хто де – місто напівпорожнє. Такої пори любо посидіти самотою на відкритій терасі затишної кав’ярні або нарешті зустрітися з подругами юних літ.

 За столиком три жінки невизначеного віку, їм плюс­мінус 50, тобто або 41, або 59. Стильно вбрані, молодіжні стрижки, легкий макіяж і блиск в очах, якому б позаздрили юні дівчата. Навіть офіціант, молодий хлопчина, звернувся до них дещо незвично:

– Уважно вислухаю замовлення трьох чарівних грацій. Яблуко розбрату не пропоную, зате гарантую неймовірну кулінарну насолоду від наших фірмових тістечок з вишнею й морозивом.

– Ми у вас уперше, тому покладаємось на ваші рекомендації.