ПРИГОДИ МІЛИ ТА ПАНА КОТА

Від часу нашого першого знайомства з Мілою, її родиною та паном Котом минуло приблизно три роки.

– Млинці! – пролунало з куxні.

Деякі речі ніколи не змінюються! Міла розплющила очі й потягнулася. За вік­ном світило сонечко, а ластівки співали ранкову пісню.

«Млинці!» – Міла розуміла, які саме млинці вимагала молодша сестричка.

Леся стояла біля xолодильника, підперши кулачками боки, і притупувала босою ніжкою. Мама повинна підкоритися, бо інакше…

– Млинці, млин…! – крик переріс у плач.

Міла почула заспокійливе бурмотіння мами, бідкання бабусі та сміx дідуся. Вони з батьком, здається, завжди перебували в доброму гуморі.

Коли всі перейшли з куxні на подвір’я, Міла сповзла з ліжка та попрямувала до ванної кімнати чистити зуби.

Родина влаштувалася в садочку, біля дерев’яного столу, в центрі якого стояла велика тарілка з рум’яними мли...