Історія з життя

– Мені подобається ось цей костюм, – Поліна вказала на манекен з уподобаним вбранням. – Як гадаєш, Лєрко, можна приміряти?

– Ну, – дівчина почухала нафарбовані брівки. – Моя мама придбала схожу модель, каже: зручно їй гуляти із сестричкою на дитячому майданчику. Але моя мама молодша за вас, а як вам буде в цьому костюмі – не знаю.

Поліна покликала продавчиню, щоб зняла його приміряти.

– А скільки твоїй мамі? – звернулася до Лєри.

– Сорок два.

Жінка усміхнулася: сорок два! Ну, молодша, так молодша.

Костюм кольору стиглого винограду Поліні, безумовно, пасував, і це було зрозуміло навіть без висновків консультантки. Поліна глянула на цінник. Сказати «дорого», то ніби й ні, а однаково шкода заплатити таку суму. Жінка подивилась іще раз у дзеркало.

– Я подумаю. Гаразд? &nda...