ПОДОРОЖ ДО КРАЇНИ РУКОКРИЛИХ

Кіт та кріт

– Діти, хутчіш збирайтеся, ми їдемо! – пролунав татів голос із машини.

– Як добре, що ми можемо провести наше літо в заміському будиночку бабусі та дідуся! – замріяно мовила на те Леся.

За вікном уже сяяло лагідне ранкове сонце. Леся, Аліна та Міла навздогін бігли до автівки. Пан Кіт уже чекав біля тата. Його не потрібно було кликати. Він, щойно чув звук двигуна, був тут як тут. А от пані Киця з дітьми залишилася вдома, про них піклуватиметься чудова пані Алла, сусідка родини. А все тому, що вони не любили поїздок, бо їх захитувало під час подорожі.

Дорога в заміський будиночок була гарною та близькою. Шовкові трави на широких луках тішили око. На них випасалися корівки й овечки, а інколи траплялися і кози з маленькими козенятами. Уже за якусь годинку–дві родина була на місці.

Уся вулиця рясніла бузковими кущами та квітами ірису. Ті були ніби намальовані. А на воротах жив соб...