Спогади

Чи багато в тебе залишилось у пам’яті? Невже вона настільки нескінченна, що пам’ятатимеш усе? Моменти, емоції, випадкові зустрічі, які були зовсім не випад­кові? Що залишиться, коли ти перетнеш межу між дитинством та дорослістю?

Я не пригадаю голосу діда.

Коли була мала, не втямила, що треба закарбувати його в пам’яті так, як тепер карбую беззмістовні пісні популярних виконавців. Єдине, що тішить, – те, що тих пісень побільшало українською мовою. Закон таки має силу.

Пам’ятаю, голос діда був трішки хриплим і не надто гучним. Дідо точно не підвищував його на мене. Мабуть, тому, що я була найменшою онукою. Якби ж то принцип молодшости рятував не тільки тоді, коли тобі чотири роки, а й коли далеко за двадцять.

Зате чітко пам’ятаю дідові очі – небесно-блакитні, безмежні та ясні. Вони личили до тендітних і витончених рис зовнішности, пшеничного волосся та, маб...