Життєва історія

Далекого голодного тридцять третього багато наших земляків залишало свої домівки в пошуках порятунку. Їхали до родичів, тікали до міста, бо там була хоч маленька надія не померти від голоду. Так сталося, що чимало українців опинилося у Вірменії.

На околиці Єревана зустрілися вихідці з Київщини та Житомирщини, де вони тулилися в бідному районі, в невеликих низеньких будиночках, більше схожих на бараки. Українці створили тут маленьку, але міцну групу, допомагали одне одному, співали пісень рідною мовою, ліпили вареники та варили борщі.

Дівчина з Київщини та юнак із Житомирщини познайомилися і незабаром одружилися. Невдов­зі в них народилася чорнява дівчинка, яку батько люто зненавидів. Та й молода мати також. Таємниця ненависті залишалася для багатьох незрозумілою. Молоді люди часто конфліктували із сусідами, колегами з роботи. Чорняву дівчинку назвали Валею. Невдовзі в неї народилася сестричка, білолиця, русявенька Ніна. Валя росла...