ПАНІ ПТАШКА

Якось довелося мені почути історію. Розповів її той, кого вже немає на цьому світі, а я зберегла цю оповідку. Настав час випустити її на світ Божий, до людей, наче пташку. Нехай летить! Хочу розповісти її вам і нагадати собі, яким був цей незвичайний, талановитий чоловік, уважний і небайдужий до життя та до живих істот. Сподіваюся, він був би не проти, аби й ви дізналися історію, яка сталася з ним і запам’яталась і йому, і мені.

Усе відбувалося зі мною саме тут, у межах цього мікрорайону. Мій батько зводив наш будинок № 46. Дуже просто було: вантажівка цегли на пологовий №3, ще одна на пологовий №3, а третя – на наш будинок. І робітники, відпрацювавши пів зміни, вже чітко знали, що на будівництві будинку № 46 їм заплатять уп’ятеро більше й одразу. Тож не дивно, що його дуже швидко звели! Тут я жив від 1961 року. Тут траплялися справжні дива і народилося трійко моїх синів. Але ще до одру...