ОЛЕСИНА ЛЮБОВ

Олеся вийшла заміж пізно, у двадцять п’ять. Не те щоб вона сильно хотіла, але її замучили постійні запитання, шпильки та насмішки.

У невеликому містечку всі одне одного знають і часто, чи то жартома, чи то всерйоз казали, що вона гордячка, не може вибрати собі до статі, бо залицяльників таки кількох мала.

Зрештою, Олеся не витримала натиску батьків, які наполегливо вказували їй на сусідського хлопця:

– Диви, який статний, розумний, спокійний, працьовитий. Гарна пара з вас буде…

– У твоїх однокласниць уже діти бігають…

– Ще рік-два і тебе ніхто не захоче…

Але «добила» її фраза однокласниці:

– Мій малий уже в школу йде, а ти кому потрібна?

Олеся тоді усміхнулась, наскільки змогла весело, і від­повіла:

– Питання в тому, чи хтось потрібен мені.

Насправді Олеся н...