Історії з життя
Життєві історії з газети «Життя» — правдиві історії з життя та історії кохання українською.
Алла з дитинства мріяла стати зіркою. Виступати на сцені, мати багато прихильників, купатися у промінні слави, у квітах і бурхливих оплесках.
Приходила зі школи і, поки мами не було вдома, одягала на себе її яскраві спідниці, підв’язуючи їх стрічками, взувала туфлі на високих підборах, діставала прикраси з коштовного каміння, підфарбовувала вуста червоною помадою, тоді виймала з кухонної шафки середнього розміру товкача, загортала його у срібну фольгу багаторазового використання (ховала її в коробці з книжками та зошитами), ставала перед великим дзеркалом у вітальні й починала свій концерт. Співала ті пісні, які добре знала, які часто лунали на шкільних дискотеках. Здебільшого англійською мовою. Співала і вертілася, наче ті співачки, яких показували в телевізорі. Між тим, ніби Попелюшка, не забувала краєм ока позирати на годинник. Мама Алли працювала медсестрою в лікарні, її зміна закінчувалася о тринадцятій тридцять, після роботи вона ще заходила в магазин, тобто додому здебільшого приходила десь близько третьої. В Алли було не так багато часу, щоб замести всі сліди свого «злочину»: поскладати речі на місця, витерти помаду, розкласти зошити і підручники на столі, вдавши, буцімто вона виконує домашнє завдання. Але одного разу мама прийшла з роботи раніше і застала доньку на гарячому. Мама не була суворою, одначе Аллі тоді хотілося провалитися крізь землю від сорому. Мама розкрила її найбільшу таємницю. Довелося зізнатися, розповісти про свою мрію.
Мама зрозуміла і підтримала донечку, записала її до вокальної студії. Після школи Алла вступила до музичної академії. Вчилася наполегливо і вже дуже скоро почала досягати перших успіхів: перші конкурси, перші гастролі, перші відзнаки. Пробувала себе в різних стилях та жанрах і скрізь була на висоті. Купалася у промінні слави, у квітах і бурхливих оплесках. Мама пишалася Аллою. Подруги щиро їй заздрили. Проте всі бачили лише зовнішній бік її життя. Він був надзвичайно гарним. Але ніхто не знав, що ховалося під лискучою обгорткою. Молода зірка тримала своє серце замкненим на велику кількість замків. Бо там, у серці, жило заборонене кохання. До значно старшого від неї та одруженого чоловіка, якого обожнювала ще з дитячих років, пісні якого не раз співала перед дзеркалом у своїй кімнаті.
Коли Аллу запрошували на концерти чи на телебачення, завжди зачитували всі її регалії: премії, назви альбомів і хітів, перемоги на міжнародних конкурсах. Спочатку Алла щиро раділа цьому, розправляла плечі, усміхалася. Її мрія таки здійснилася. Ось вона – справжня зірка! Від пропозицій не було відбою. Від пропозицій руки і серця також. Але в Аллиному серці вже не залишалося місця іншим чоловікам.
Несподівана новина приголомшила всіх, хто її знав: Алла народила сина! Хто батько дитини, могли хіба що припускати: особисте життя Алли й надалі було огорнене таємницею. Жінка ніколи ні з ким про це не говорила. Ні з мамою, ні з найближчими подругами. Сина назвала Олегом. Чому – теж нікому не пояснювала. Посидівши рік у декретній відпустці, залишила Олега на бабусю, а сама повернулася до колишнього життя – зі сценою, концертами, гастролями, нагородами, бурхливими оплесками, нахабними прихильниками і морем квітів. На сина в Алли майже не залишалося часу. Іноді, коли вона мала трохи вільного часу, вела малого до найбільшого супермаркету іграшок. «Вибирай усе, що хочеш», – казала, а потім вони йшли в піцерію чи в кондитерську. Займали найкращий столик біля вікна. Поки сиділи там, розпитувала сина про навчання, про друзів. Він розповідав, Алла не слухала – думала про своє. Олег був гарним хлопчиком із розумними оченятами й дзвінким голосом. Відвозила його назад до своєї мами, а сама поверталася до звичного зіркового життя.
Минуло трохи часу. І Алла з прикрістю усвідомила: від успіхів уже не отримує того задоволення, що спочатку. Перелічування всіх регалій і відзнак здавалося жінці зайвим. «Можна і коротше, необов’язково зачитувати всю статтю з Вікіпедії», – роздратовано зупиняла ведучих концертів і телепрограм. Здавалося, все це говорять не про неї, а про когось іншого. Вона тут ні до чого. Вона не така, і всі ці досягнення приписали їй помилково. Серце залишалося замкненим на сто замків. І слава вже не гріла Аллу. Проміння слави виявилося занадто холодним. Оплески лякали. Прихильники дратували. Подаровані квіти пахли смертю. Омріяне зіркове життя потроху втрачало сенс.
Був теплий літній вечір. Іще не так пізно. Алла поверталася додому після концерту. Точніше, після невдалого концерту. Недоконцерту. Її запросили виступити в ресторані, на ювілеї одного відомого політика. Але вийшло так, що ювіляр, безпардонно обмацавши її похітливим і п’яним поглядом, зробив їй непристойну пропозицію. І Алла пішла звідти, заспівавши лише три пісні, відмовившись від гонорару.
Попросила таксиста зупинитися за метрів триста від дому. Мала потребу трохи пройтися пішки, прогулятися, розвіятися, вивітрити всі неприємні відчуття зі своєї душі. Хто вона така? Відома зірка? Співачка з великою кількістю премій і перемог? Перемог чи поразок?.. Чомусь хотілося плакати, ледве стримувала сльози.
На майданчику біля школи бавилися діти. Несподівано до Алли підбіг один білявий хлопчик років восьми.
– А я вас знаю! – вигукнув він радісно. – Я вас упізнав!
Тієї миті Алла ладна була провалитися крізь землю. Вже хотіла сказати малому, що він помилився, що вона насправді не та, про кого він думає, просто трохи схожа на ту «пані з телевізора», що вона насправді…
– Я вас знаю! – повторив хлопчик, але, помітивши Аллине сум’яття, обережно запитав: – Ви ж Олегова мама?
Спершу Алла завмерла на місці, тоді несподівано відчула, як у її серці з’являється тепло, як воно повільно перетворюється на жар, як розгоряється вогонь…
Вона – Олегова мама! Не зірка, не лауреатка премій, не переможниця міжнародних конкурсів, а просто Олегова мама! Олегова мама! Ще ніколи її не називали так просто і так… правдиво. Ще ніколи їй не було так приємно.
Жінка ніжно пригорнула до себе хлопчика. І враз усі замки, які досі висіли на її серці, зламалися, розлетілися на друзки, розчинилися. Зникли в безодні. Алла відчула, як із її серця виходить любов. Безмежна, чиста, ніжна. Любов. До сина. До незнайомого хлопчика. До всього світу.
– Так, це я, – ледве вимовила крізь сльози, – це я, Олегова мама.
Читайте нові життєві історії та історії кохання щотижня — ексклюзивні авторські новели українською.
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
Життєві історії

