НЕЗЛАМНІ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Місто вдихнуло на повні груди новий день: перші трамваї вийшли на свої маршрути, двірники активно зачищали тротуари, ще сонні світлофори починали регулювати рух транспорту. Катерина поволі прокралася повз кімнату вахтера й попрямувала до сходів, ліфт викликати не стала, щоб не привертати зайвий раз уваги. Батьки ще, мабуть, не повернулися з відрядження, бабуся спить, однак зайва обережність не завадить. Тихцем піднялася на сьомий поверх, злегка захекалася, відімкнула ключем двері й завмерла від несподіванки на порозі. З глибини коридору на неї дивилося дві пари очей – стурбовані та заплакані мами і сердиті батька. Такого повороту подій Катерина не очікувала, тому бовкнула перше, що спало на думку.

– З поверненням! А я по батон виходила!

– Справді? – саркастично зауважив батько. – І де випічка?

– Свіжого не було, – гнула свою явно хитку позицію дівчина.

– Годі цієї комедії! – крикнув розлючений Павло Романович. – Ти зовсім нас за дурнів тримаєш? Ні, Олю, ти тільки послухай свою доньку! Вона справді вважає нас ідіотами.

Розгоряння скандалу Катерина не хотіла, тож почала заспокоювати батьків, переконуючи їх, що затрималася в подруги, нібито працювали над дипломними проєктами. Батько навіть слухати не захотів, гримнув дверима кабінету, пригрозивши доньці відправити її в США, якщо та не візьметься за розум.

Катерина з братом зростали в заможній родині, змалечку купалися в розкоші, майже ніколи не знали відмов. Прибутки Павло Романович мав наче з кількох підприємств машинобудування. Та що дорослішою ставала дів­чина, то чіткіше розуміла, що в батька є брудний бізнес і темний бік грошових потоків.

Та це мало цікавило дівчину, вона вміла витрачати кошти, гуляти на повну котушку та влипати в різні історії. Часу на виховання молодшої дочки в батьків майже не було. Доки заробляли великі бабки, дочка стала дорослою і відверто знахабніла. Брат Катерини, Олексій, не підтримував розгульного життя сестри, прагнув досягнути всього сам. І все б нічого, але їхній батько вирішив балотуватися на посаду голови міста. Чоловік явно мав двояку мету.

Відтоді життя сімейства змінилося: у них був тотальний конт­роль, щоб репутація майбутнього мера не була заплямована витівками дітей. Якщо брат Катерини мав майже зразкову репутацію – диплом мореходки і три роки плавання, то сама дів­чина таким послужним списком похвалитися не могла. Спершу Катерину відправили на навчання до Німеччини, звідки забрали в середині першого семестру за вживання наркотиків. Потім було лікування в клініці та вступ заднім числом до університету рідного міста. Павло Романович не соромився вихваляти рівень знань, який дають студентам у місцевих вишах, адже, за його словами, Катерина навіть залишила навчання за кордоном, щоб продовжити в Україні. Про наркозалежність та зовсім не ангельський характер доньки-бунтарки майбутній градоначальник мовчав.

Потім були історії з байкерами та гонитвою за донькою мало не всією Україною. І на фінал – зовсім знахабніла Катерина вирішила вийти заміж за хлопця, батько якого був опонентом на виборах до мерії, як здавалося батькові, щоб насолити йому. Це стало останньою краплею, вінця терпіння Павла Романовича переповнилися.

Мати Каті, Ольга Іванівна, все життя жила не своїм життям – чоловіковим. Пок­лала на вівтар жертовності свої захоплення заради коханого. Навіть діти не стали пріоритетнішими. І хоча вона була жінкою неймовірної вроди, особливими розумовими здібностями не вирізнялася, власної думки та бажань майже ніколи не мала. Вимагати від Ольги належного виховання дітей чоловік не міг, адже сам потребував підтримки й уваги дружини. От і тепер, під час передвиборчої кампанії, виділили їй роль референта.

Двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень Ольна Іванівна була прив’язана до чоловіка. А щоб донька не накоїла ще більших дурниць, привезли з іншого міста тещу Романа Івановича, яка мала наглядати за витівницею.

Теща Надія Тимофіївна була інтелігентною, малослівною і надзвичайно мудрою на свій вік. Перші претензії Катерини щодо опіки над нею бабуся присікла на корені, вкотре довівши зятеві, що вона – авторитет. Чоловік навіть пошкодував, що не перевіз бабусю знач­но раніше до себе. Можливо, вдалося б уникнути стіль...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії