НЕСКУШТОВАНІ ЦУКЕРКИ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

Тридцять п’ять років – не такий уже й пізній вік, щоб можна було зневіритися в людях, але Оксана не раз розчаровувалась, серйозно, глибоко. Мабуть, тому, що всміхається, а в її сірих очах багато-багато туги за молодістю своєю, за роками юними… І в те, що щастя колись підхопить її на широкі крила, жінка не вірить. Одна втіха в житті – це донька, яка, повертаючись зі школи, запов­нює світлицю дитячим щебетом.

Після закінчення училища повернулася в рідні краї, у своє село, яке вабило густим лісом, крутими деснянськими кручами і тихим плином ріки, що несла свої води кудись удалечінь. Тут, у рідному селі, й заміж вийшла. Тільки те заміжжя було недовгим, і згадує вона його як химерний сон. Донечку народила, коли вже жила без чоловіка. Ніхто не приїхав провідати її в пологовий будинок. А вона все надіялася, що, може, після народження дитини він повернеться. «Ні, такого в...

Дякуємо!