НЕРІВНИЙ ШЛЮБ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»

Руслана ЦИЦЮРА

26 лютого 15:13

292

Джерело: Газета «ЖИТТЯ»

Історії з життя

Життєві історії з газети «Життя» — правдиві історії з життя та історії кохання українською.

Коли 32-річний Ростик привів додому свою майбутню дружину Марійку, його матуся так розхвилювалась, що ввечері до неї аж викликали швидку. Надія Євгенівна ніяк не хотіла змиритися з тим, що «оце неотесане сільське дівча», як сама називала Марійку, стане дружиною її єдиного синочка. Але й змінити щось було вже неможливо: Марійка вагітна. Ростик був упевнений, що батьком є саме він. Намовляти сина, щоб покинув дівчину, Надія Євгенівна не наважилась. Жила за таким принципом, що за жодних обставин ані вона сама, ані син «не заплямують репутації своєї родини». «Ми шановані інтелігентні люди, сину, – любила повторювати жінка, – то й поводитись повинні відповідно».

Ростик був єдиним сином у сім’ї. Батьки його свого часу викладали в одному з вишів. Але самому Ростиславові не передався потяг до знань. У школі хлопець був би твердим трієчником, але вчителі завжди ставили йому завищені оцінки. Згодом Ростик став студентом того ж вишу, де працювали батьки. Якщо відверто, то ледве його закінчив. Щоб, як сама казала, «не було соромно перед людьми», Надія Євгенівна влаштувала сина викладачем в одне з місцевих ПТУ…

Ще нестарим помер Ростиків батько. Надія Євгенівна залишилась жити із сином. Ростик був доволі гарним хлопцем. І друзів мав багато, і подруг… Часто вони приходили й до них додому. Але не було серед них дівчини, про яку Надія Євгенівна відгукнулась би приязно. У кожній знаходила якийсь ґандж…

І лише коли Ростикові стукнула тридцятка, жінка ніби спам’яталася. Тоді ж твердо вирішила сама взятись влаштовувати особисте життя сина. Перебирала в голові доньок своїх подруг, колег, навіть навмисне влаштовувала ніби невимушені зустрічі молодим, але із того, як то часто буває, нічого путнього не виходило…

А тут ця Марійка… Ростик розповів, що навчається дівчина в тому училищі, де він викладає. Стосунки їхні тривають уже понад рік. І Ростикові подобається Марійка. Насамперед своєю доброю і безкорисливою вдачею…

Надія Євгенівна хапалась за серце: Марійка не пара Ростиславові. Бо ж із глухого села, ще й із багатодітної родини… Надія Євгенівна, коли Марійка прийшла до них у гості, хотіла, так би мовити, «представитися» перед нею, вела такі собі інтелектуальні бесіди, але на дівчину це не справило враження. Вона не дивилась на маму свого нареченого із захопленням, як і не приховувала того, що багато чого не розуміє з її балачки. Надію Євгенівну це ще більше розлютило…

Невдовзі, щоб «не заплямувати репутації родини», Ростик із Марійкою розписались. Жили в Ростислава…

Марійка виявилася надзвичайно охайною, смачно готувала. Проте Надія Євгенівна завжди наголошувала синові, що дружина його «не їхнього кола…» і що в них «нерівний шлюб»…

Не можна сказати, що між Ростиком і Марійкою було сильне кохання, але вони ніколи не сварились. Коли народився синочок і в молодої мами поменшало вільного часу, вона однаково все встигала, але трохи занедбала себе, набрала вагу… Ростик почав соромитись дружини. А Надія Євгенівна щоразу у присутності Марійки (та й, зрештою, під час відсутності) наголошувала, що одружився Ростислав із нею з почуття обов’язку, як порядний чоловік… Як сприймала це сама Марійка, невідомо. На ті балачки свекрухи вона мовчала…

Прожили молоді трохи більше ніж рік. І одного дня Ростик сказав дружині, що подає на розлучення, бо… знайшов собі іншу жінку. Точніше, зустрів якось своє перше кохання. Пригаслі почуття спалахнули з новою силою. Світлана – так її звали – нещодавно розлучилась із чоловіком, і вони з Ростиком вирішили тепер назавжди поєднати свої долі…

Так Марійка із синочком покинули дім інтелігентів. До своїх батьків повертатись і не думала – куди ж там іще їй із дитиною? Поневірялась гуртожитками, орендованими квартирами…

Ані тато, ані бабуся і не згадували про синочка й онука… А про Марійку й поготів. Надія Євгенівна почувалася щасливою. Нахвалювала нову невістку і багатих сватів, із задоволенням бавила синочка Світлани від першого шлюбу. Жити Ростик переїхав у квартиру Світлани, яку їй батьки подарували на весілля з першим чоловіком. Але дуже недовго тривали мир і злагода в новій родині. Світлана не вміла і не любила готувати. Не вміла й тримати бодай елементарний порядок у домі. Змалку звикла до розкоші, й далі випрошувала гроші у своїх батьків. Ті ж казали, що має чоловіка, тож нехай він і забезпечує сім’ю…

Часи тоді були нелегкі: шпарливіші починали бізнесувати, а більшість, як то кажуть, ледь зводила кінці з кінцями. Ростик належав до більшості… Світлана не витримала такого життя. Так за декілька місяців він знову повернувся до Надії Євгенівни…

Після цього в Ростислава був іще один законний шлюб. Протривав він понад два роки. Батьки його нової дружини довгий час жили в Америці і хотіли забрати туди й зятя з донькою. Молоді двічі подавали документи, але саме в Ростика було щось там не так, і в консульстві відмовляли. Жінка, обізвавши Ростика невдахою, подала на розлучення. Згодом вона таки виїхала в Америку, а Ростик залишився жити з комплексом невдахи…

Надія Євгенівна постаріла. Вона й далі всім і всюди намагалася доводити свою інтелігентність, але часи, як не прикро, настали інші…

Збігли роки. Хвороба, можна сказати, прикувала Надію Євгенівну до ліжка. Ростик доглядав матір. Зарплатні та мізерної пенсії ледь вистачало. Ще коли Надія Євгенівна була здоровою, Ростик декілька разів їздив за кордон на заробітки. Але чомусь не йшла йому та справа… Отак і жили обоє… Чи, точніше, існували…

Чи згадував Ростик про рідного сина? Вголос – ні…

Але одного дня у двері їхнього скромного помешкання постукали. На порозі стояв хлопець років двадцяти, неймовірно схожий на Ростика. Це і був син його та Марійки. Хлопець розповів, що живе і навчається за кордоном. Там живе й мама. У неї нова сім’я, але саме мама й відправила його за цією адресою, до батька і бабусі. Надія Євгенівна із захопленням слухала онука. Перше, що сказала, – це те, що розумом та інтелігентністю він вдався в їхню родину…

Ще декілька разів навідувався син до батька. Залишав гроші – так сказала мама… Вже тепер по декілька разів на рік Марійка передавала гроші та продукти колишньому чоловікові і свекрусі. А за два роки, коли приїхала в гості в Україну, навідалась і сама. Красива і впевнена в собі жінка… Ростик поряд із колишньою дружиною здавався дядьком. Розмовляли того вечора довго… Марійка все наголошувала, що вдячна Надії Євгенівні та Ростикові за те, що не прогнали тоді її, вагітну, а прийняли в дім… Бо, хоч як би там далі склалося, її син мав законного тата… «Бо ми шановані інтелігентні люди…» – почала знову співати своєї Надія Євгенівна, як вважала, «неотесаній і зовсім не інтелігентній Марійці»… Тій самій Марійці, яка останні роки утримувала цю жінку та її непутящого сина…

Читайте нові життєві історії та історії кохання щотижня — ексклюзивні авторські новели українською.