НЕ ЗМІНЮЙТЕ НІЧОГО

Оксана вже просиділа старенький диван до ями. День у день, ночі без сну – все на одному місці, щоби було видно і чути його, того, хто був її опорою в житті, а тепер нерухомо лежить поруч.

Лікарі сказали таке знайоме, таке далеке колись і таке болісне тепер: «Ми зробили все, що могли. Не витрачайте грошей на закордонних лікарів, у них нема того досвіду, що є в нас. А ми кажемо, що зробили все можливе. Тепер надія на диво, яке може створити тільки Бог».

Диво... Див у житті Оксани небагато – чоловік і двоє дітей. А все решта – важка праця і наполегливість. Батьки – звичайні селяни, статки не бозна-які, хоч і не бідували до певного часу. Тато – тракторист: комусь привезти, комусь виорати, і все вночі, бо вдень колгоспна робота. Холодної дощової ночі й сталось лихо – стара техніка ламалась чи не щодня, батько навпомацки щось там ремонтував, давно...