НЕ ДОЧЕКАВСЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

– Васильку, візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку. Я притулюся десь у куточку, до ро­та прикладу хус­тинку, щоб не кашляти, і перебуду декілька днів у рідній хаті, де і стіни лікують, бо тут не витримаю.

– Ви, тату, як мала дитина. Тепло вам, чисто, їсти маєте що, ще щось із дому привезу, ліки куплю.

– Я не хочу їсти, Васильку, я вже рік не був удо­ма, – старий Петро намагається зазирнути синові в очі. – Я сам залишився в палаті, всіх забрали додому.

– Ну гаразд, до свят іще чотири дні, якось буде, – Василь відвернувся до вікна, а втішений Петро почав ходити палатою, розповідаючи синові, що йому вже значно легше.

Залишившись наодинці, припав поглядом до вік­на. Весна... Плакучі верби, які хтось посадив на лікар­ня­­ному подвір’ї, розпустилися і зазеленіли. Всюди так тихо.<...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії