НА КОЖНОГО У БОГА СВОЇ ПЛАНИ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

У селі вже давно люди побалікували, що Оксана, Степана, зоо­техніка, дружина, дуже слаба… І до лікарів вона ходила, і обстежувалась – ніякої болячки не знайшли… Не молода вже, але й ще не стара – трохи за шістдесят, та хіба ж то роки!? Але ще донедавна працьовита і вправна господиня тепер, як-то кажуть, згасала, мов свічечка…

Тому коли кілька жіночок зі села зібрались їхати до монаха аж на Франківщину, сусідка Ольга прибігла й до Оксани. Як завжди останнім часом, застала її в ліжку, але впевнено почала переконувати, що їй, Оксані, теж треба поїхати до того монаха.

– Він усе бачить, Оксанко: і що було, тобі скаже, і що чекає, – говорила переконливо Ольга. – Ти не думай, то не шарлатан якийсь, а старець, який довгий час жив самотиною… Та й зараз, зрештою, так живе, але люди їздять до нього. Кажуть, не одного з того світу витягнув…

Оксана втомлено дивилась на Оль...

Дякуємо!