НА ЧАТАХ БIЛЯ ВIКНА

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

– Щось буде? – багатозначно та зловісно шепотіла мама, розглядаючи крізь відчинене навстіж вікно клапоть неба, облямований верхівками кленів. – Щось буде?

Я й собі визирнула. За вікном панував цілковитий, як то кажуть, штиль: густе тепле повітря, нерухомі листочки на яблуні, на майданчику декілька малюків неквапливо копирсаються в пісочку. На лавках сидять зморені спекою матусі, такі зморені, що навіть у телефонах копирсатися сили не мають. Тільки місцевих алкоголіків спека не бере. Здається, що вона їм навіть сприяє, мабуть, алкоголь краще засвоюється.

Алкоголіки – аборигени, хто з нашого подвір’я, хто із сусідніх. Із певною періодичністю вони гуртуються в зграю задля незмінного пляшкового ритуалу. Звісно, кількість учасників і персональний склад не є стабільними, проте галасують вони завжди однаково. Уже й столик з лавками, що стримів у кутку двору ще з радянськ...

Дякуємо!