З поштової скриньки

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

Він обожнював її опуклі вигини, які були подібними до форми скрипки, та й душа її бриніла від найменшого його доторку, а в миті блаженства тіло витягалось, як струна. Вона ж із вдячності готувала для нього в кухні сонети, смажила гамми й тушкувала октави, кожну деталь в інтер’єрі продумувала до найменшої ноти, у ліжку звивалась скрипковим ключем, у світі поводилась, як у футлярі, – тихо й непомітно. Вона грала тільки для нього.

А він, о святий Страдіварі, який же він був віртуоз! Як він умів будь-якої миті налаштувати її на потрібну ноту! Одним поглядом, голосом, рухом давав їй знак, і вона миттєво грала так, що й соловейки б позаздрили.

А якогось моменту вона нутром відчула зміну. Ні, не в собі. В ньому. Ніби все так, але його руки не так її пестили, не так він слухав її спів, не так підбирав ноти. Де їй, бідолашній, було знати, що йому набридла витончена скрипка і він спокусився на простеньку флейту? Його р...

Дякуємо!