Життєві історії

Світлана чи не вперше за півтора року взяла до рук пульт від телевізора. Спершу, як і всім, було не до переглядів телепередач, згодом госпіталі-операції-реабілітації з пораненим чоловіком, потім треба було стати для нього нянечкою й психологом, отож тепер, коли мала надію, що всі біди позаду, треба трішки й собі морально перемкнутись, бодай на телевізійний позитив.
Із двохсот каналів залишила 15 музичних, адже кому, як не їй, випускниці музичного училища, кохатись у нотних звуках? Чоловік спить у сусідній кімнаті, їсти наготовлено, діти ще в інституті, за вікном осіння негода – чим не час, щоб порелаксувати у зручному кріслі?
Чомусь аж злякалася свого бажання ввімкнути той ящик, який слугував радше предметом інтер’єру, ніж засобом комунікації. Натиснула на кнопку пульта, ще й очі заплющила – ніби очікувала щонайменше загоряння. Та на екрані висвітилась симпатична білявка – мила...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайн
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter


