МОЖЛИВО

– Можливо, ти все ж передумаєш, Валю? – дивився в саму душу чоловік. – Ну навіщо тобі все це? От забудьмо зараз от тут про все, обітрімо ноги і викреслімо все те з пам’яті. Навіщо тобі від них хоч щось? Ми ж усе маємо, усе! А якщо доможешся свого, хіба піде воно нам на користь?

А Валентина слухала свого Олега і не чула зовсім. Думками жінка була далеко. Слова, що линули крізь роки, ламаючи бар’єри пам’яті, безжально шмагали Валентину, не давали їй спокою. Тепер Валентина чує їх інакше, розуміє зовсім не так, як тоді, коли була дитиною.

Валя була в сім’ї найстаршою. Крім неї, росло ще троє менших братів. От що вона може згадати зі свого дитинства? Пелюшки, пляшечки, каші, постійне прання, а ще страх і вічне відчуття провини.

Її мама в декрет не йшла. А навіщо? У них же є Валентина, помічниця мамина.

– Ти старша, ти зобов’язана, – казала мама з металом у голосі....