З поштової скриньки

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

У бабусі останнім часом різко погіршилося здоров’я і з пам’яттю кепсько. Забуває приймати таблетки від тиску та жовчогінний відвар, а позавчора от наколотила тіста на млинці й забула про нього. Так і простояло цілісінький день, ще й ніч у теплій кухні, я приїхала наступного ранку і вилила все, бо, звісно ж, скисло.

– Ох, я стара дурепа, ох… – лаяла себе бабуся.

Я могла хіба що морщити ніс, дуже не люблю, коли вона отак себе бештає. А ще більше не люблю, коли в неї на обличчі з’являється такий розгублено-винуватий вираз, наче в малої дитини. Не люблю і боюся я цього дитячого виразу.

– Я от зараз сходжу в супермаркет, куплю молока й наколочу тіста знову. А що? Ти ж не можеш залишатися без млинців, бо в тебе баба склерозна…

Звісно, я б могла сама сходити і все купити, але не хочу позбавляти бабусю незалежності в побутових справах. Їй так боляче визнавати зростання вла...

Дякуємо!