МОЛИТВИ ТАВРІЙСЬКОГО СТЕПУ

Не пощастило мені побувати в Криму. Коли читаю або чую, як хтось у засобах масової інформації впевнено заявляє, що в часи радянщини лише лінивий не відвідав цей благодатний півострів, так і хочеться голосно заперечити: «Неправда! Не всім трудівникам кримська засмага була по кишені. І мої батьки, робочий день яких розпочинався до сходу сонця, а закінчувався пізно ввечері, не бачили кримських красот, і більшість їхніх односельців не любувалися ними. І ми, сільські діти, про них лише мріяли».

Із нашого доволі величенького села (за мого дитинства воно налічувало близько п’яти тисяч жителів) відвідало цей курортний край від сили два-три десятки людей. Серед них відпочивати туди їздили керівники колгоспу та партійні чиновники, а звичайні селяни – хіба що раз на кілька років відвідати родину або ж їхні могили. Задля цього задовго до поїздки з кожної зарплатні відкладали енну суму на дор...