Було колись

Ой, скількох людей, ласих до української історії, цікавила родина Мартинівських, що облюбувала собі вулицю Джмелівку в нашому селі біля річечки. Наше село тоді мало дві назви, позаяк історично складалося з двох частин: Братчикова Гребля і Станіславчик.

Сільську церкву Різдва Пресвятої Богородиці писали церквою Братчикової Греблі аж до її знищення за радянської влади. Метричні книги, сповідальні розписи також вживали це поетичне ймення. Та мирські державні заклади ще з ХІХ століття почали використовувати назву Стані­славчик. І воювали чоловіки під час Першої світової війни тільки зі Станіславчика, хоч у метриках було записано, що вони народилися у Братчиковій Греблі. Та що там Перша світова, як під час Другої всі мої діди (і рідний, і його молодші брати), які брали участь у черговому побоїщі, також за мет­рикою були з Братчикової Греблі.

У 1920-х роках, коли російські більшовики зі св...