Історія з життя

Жити біля залізниці, тобто якщо поряд із домом, майже впритул до нього, пролягає залізнична колія, – то ніби щодня вирушати в подорож. Звісно ж, за бажання.

Бути невтомним мандрівником, знати розклад руху потягів напам’ять, рушати в путь за будь-якої погоди.

Вигадувати. Фантазувати.

...Сьогодні мій потяг об одинадцятій. Отже, їду на південь. Квиток у купе. Верхня полиця.

Серед попутників – дівчата-студентки: буде гамірно. І, звісно, весело: музика з телефонів, нескінченні селфі та записи сторіз в інстаграмі, відчинене вікно, сонце й вітер у волоссі. І спекотна молодість у повітрі. Відчуття легкості, бо все до снаги. Уперед, до мрій!

Можна просто лежати і слухати їхні розмови. Про все на світі. Довідатися про те, що татуаж брів краще не робити перед поїздкою до моря, що штани з високою талією – тренд сезону, що повертається рожевий &nd...