МАЙЖЕ ЗА ШЕКСПІРОМ

На межі, в кінці городу, росла груша. І хоч була вона стара-престара, та рясно цвіла щороку навесні. Восени давала солодкі плоди. А скільки всього бачила та груша!

Мартинюки та Карпуки були сусідами. Жили в одному дворі. Точніше, був один двір, а потім його розділили на два – огорожею. Колись давно, ще за царя Омелька, один поважний пан звів два будинки для своїх двох доньок. Будинки були добротними та гарними. А от доньки гарними не були, до того ж мали жахливу вдачу. Заміж так і не повиходили, діток не народили. Жили сестри неподалік одна від одної, а були чужими, ладу між ними не було, вони лише ворогували та сварилися. Жадібні, просто жах! Ладні були за копійку вчепитись у горло одна одній. І хоч як намагались батьки примирити донечок, де там? Щоб не сварилися, отримали вони від багатих батьків по будинку. Вже наче й ворогувати не було за що, все їм розділили: одинакові будинки,...