З поштової скриньки

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/
Марія лежала в ліжку і вдивлялася в чорний клаптик нічного неба, що по-дружньому підморгував їй зоряними очима. От би відчинити вікно і впустити солодкі терпкі пахощі теплої ночі, відчути подих грайливого вітру на щоці... У нудотному, аж густому від медикаментів і малорухомих старечих тіл повітрі пахло смутком і безпорадністю.
Марія опустила очі на складені на білому простирадлі руки – синюваті жили павутиною випиналися крізь тонку, як пергамент, шкіру. Колись довгі й витончені пальці, загрубіли і скоцюрбилися. Улюблений червоний манікюр перетворився на знекровлені безбарвні нігті. Самотня сльоза скотилася з повіки й загубилася в розсипі зморщок на щоці.
Марія відчуває, що це її остання літня ніч – її улюблений час. Відчуває, що, коли розтане в помаранчево-багряній заграві магічна темрява ночі, розтане й свічка її життя. Тому з усіх сил рветься її душа в чорну...
Дякуємо!
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайн
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter


