МАГІЯ ЛІТНЬОЇ НОЧІ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

Марія лежала в ліжку і вдивлялася в чорний клаптик нічного неба, що по-дружньому підморгував їй зоряними очима. От би відчинити вікно і впустити солодкі терпкі пахощі теплої ночі, відчути подих грайливого вітру на щоці... У нудотному, аж густому від медикаментів і малорухомих старечих тіл повітрі пахло смутком і безпорадністю.

Марія опустила очі на складені на білому простирадлі руки – синюваті жили павутиною випиналися крізь тонку, як пергамент, шкіру. Колись довгі й витончені пальці, загрубіли і скоцюрби­лися. Улюблений червоний манікюр перетворився на знекровлені безбарвні нігті. Самотня сльоза скотилася з повіки й загубилася в розсипі зморщок на щоці.

Марія відчуває, що це її остання літня ніч – її улюблений час. Відчуває, що, коли розтане в по­маранчево-багряній заграві ма­гічна темрява ночі, розтане й свіч­ка її життя. Тому з усіх сил рветься її душа в чорну...

Дякуємо!