ЛЮБОВ – ТО НЕ ТІЛЬКИ СЛОВА…

ГАЗЕТА «НАЙКРАЩІ ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ»

02 липня 21:54

602

Джерело: Газета «НАЙКРАЩІ ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ»

Жіноча доля

Світлана з Олексієм жили погано. Сусіди й знайомі не раз дивувалися: як може молода жінка терпіти такого ледаря та гультяя? Олесь, як лагідно називала його дружина, перебивався тимчасовими заробітками, отримував небагато, двом дітям ніколи не відводив належної уваги – вони були для нього тягарем. А ще Олеся знали як бабія, який не пропускав жодної спідниці.

А Світлана терпіла. Терпіла й прощала все. Коли говорила чоловікові, що бракує грошей, у того була одна відмовка:

– Нічого, викрутишся. Хіба вперше?

І Світлана «крутилася». Позичала і перепозичала, просила у мами і брата, економила кожну копійку! Гроші в сім’ю приносила лише вона, а чоловік, заробивши трохи, витрачав усе тільки на себе: купував найдорожчі цигарки та пиво, новий одяг, обідав у кафе.

Подруги та знайомі не раз радили Світлані подати на розлучення, адже квартира належить їй як спадок, не потрібно буде годувати дорослого чоловіка. Але жінку не влаштовував такий варіант. Вона без тями кохала свого Олеся, якого зустріла дванадцять років тому в міському парку. Побачила і закохалась. А хіба можна було в нього не закохатися? Високий, стрункий, з великими карими очима та загадковим поглядом, він назавжди закохав у себе 18-річну Світлану. Кілька місяців романтичних побачень, дві-три вечері при свічках – і Олесь запропонував вийти за нього заміж.

Незабаром відгуляли весілля. Молода сім’я поселилася у квартирі, яку Світлані подарувала бабуся. Спочатку життя було щасливим і безхмарним, проте після народження Полінки Олесь став зникати з дому. Виправдання були дивними: захотів відіспатися у мами, засидівся з друзями і серед ночі не хотілося йти додому, допомагав братові прибирати в гаражі…

А за якийсь час дружині донесли, що в Олеся з’явилася коханка. Знайомі бачили його в ресторані…

Світлана плакала, просила не руйнувати сім’ю. На якийсь час запанував спокій. Світлана чекала на другу дитину, а Олесь був у пошуках роботи, де «платять гідно і перероблятися не потрібно». Але де ж таку знайти, якщо не мав освіти й фаху?

Минуло трохи часу, і в Олеся з’явилася нова пасія. Світлана саме народила Іринку. Вона не мала підтримки від родичів. Мама, коли почула про зятя, розвела руками:

– Ми просили тебе зачекати із заміжжям, але ж ти не послухалася…

Тож Світлані залишалося тільки терпіти. Тягнула на собі дітей, дім, раніше вийшла з декрету (добре, що мама погодилася глядіти внучок). Спробувала попросити допомоги у свекрухи, але та стала на бік сина:

– Була б ти доброю дружиною, то й чоловік у гречку не стрибав би!

Невідомо, скільки ще довелося б терпіти жінці, якби не застала Олеся з коханкою у власній спальні! Її раніше відпустили з роботи. І ось серед білого дня така несподіванка!

– Ти здурів?! – кричала Світлана. – Хоч дітей посоромився б. Вони зараз зі школи прийдуть і що побачать?

Цього разу жінка зважилася на крайність – виставила чоловіка з коханкою за двері.

Потім були суди. Чоловік намагався відсудити «частину нажитого майна». Свекруха, зі свого боку, соромила невістку й намагалася повернути сина у сім’ю, адже тепер їй доводилося утримувати Олеся, який сів їй на шию і навіть не намагався шукати роботу.

Але Світлана й не думала прощати чоловіка: її любов кудись зникла, а без нього стало жити краще та спокійніше.

Та згодом настала чорна смуга: жінка потрапила під скорочення. Це було неочікувано. Дітям потрібно купити зимовий одяг і взуття, треба платити за комунальні послуги.

Якось увечері до Світлани прийшов несподіваний гість – старший брат Олексія, Дмитро. Кілька років тому під час пологів померла його дружина. Дитину також не вдалося врятувати. Чоловік зайшов у квартиру, подивився на засмучену жінку. Покликав дівчаток і віддав їм пакет з цукерками та мандаринами, а перед Світланою поклав на стіл десять тисяч гривень.

– Я знаю про твої проблеми, бачив твою матір. Візьми гроші, купи дітям, що треба. А на мене через мого брата не тримай зла…

Світлану здивував учинок Дмитра, адже раніше він не цікавився ні її життям, ні життям свого брата. Вона навіть подякувати йому не встигла.

Через якийсь час Дмитро прийшов знову. Приніс грошей і солодощі дітям, обіцяв допомагати й надалі, бо ж Олексій не працював і не поспішав шукати роботу.

Дмитро був цілковитою протилежністю брата. Закінчив інститут, мав чудову роботу, власну однокімнатну квартиру. Щоправда, був не таким симпатичним, як брат.

Якось молодша донька Світлани й Олексія захворіла. Лікар скерував у стаціонар, наголосивши, що з пневмонією не жартують. Світлана була в розпачі. Як завжди перед зарплатою, залишилося мало грошей, телефон матері був поза зоною, а Іринці терміново потрібні були ліки. Жінка наважилася зателефонувати Дмитрові. За якихось пів години він з ліками примчав до лікарні.

Крім того, увесь час, поки Світлана з Іринкою була в лікарні, він піклувався про старшу племінницю. Жінка не знала як і дякувати Дмитрові за турботу. А він раптом сказав, що закоханий у Світлану, але не наважувався їй про це сказати.

– Мій брат дурень. Він ніколи не цінував того, що подарувала йому доля: вірну дружину й таких чудових діток.

Незабаром вони одружилися. Світлана повірила Дмитрові, адже, на відміну від свого брата, він – справжній чоловік. Ще якийсь час їм доводилося захищати свою сім’ю від проклять свекрухи та зауважень Олексія про те, що Світлана зуміла причарувати його брата, спокусившись на гроші. Проте більшість родичів та знайомих поважають їхню сім’ю, де панують повага, затишок і взаєморозуміння. А Світлана та Дмитро завжди підтримують одне одного, адже добре розуміють, що любов – то не тільки слова. Любов – то вчинки, турбота і повага. Без цього в сім’ї не обійтися.