ЛЮБОВ – ТО НЕ ТІЛЬКИ СЛОВА…

Світлана з Олексієм жили погано. Сусіди й знайомі не раз дивувалися: як може молода жінка терпіти такого ледаря та гультяя? Олесь, як лагідно називала його дружина, перебивався тимчасовими заробітками, отримував небагато, двом дітям ніколи не відводив належної уваги – вони були для нього тягарем. А ще Олеся знали як бабія, який не пропускав жодної спідниці.

А Світлана терпіла. Терпіла й прощала все. Коли говорила чоловікові, що бракує грошей, у того була одна відмовка:

– Нічого, викрутишся. Хіба вперше?

І Світлана «крутилася». Пози­чала і перепозичала, просила у мами і брата, економила кож­ну копійку! Гроші в сім’ю при­носила лише вона, а чоловік, заробивши трохи, витрачав усе тільки на себе: купував най­дорожчі цигарки та пиво, новий одяг, обідав у кафе.

Подруги та знайомі не раз радили Світлані подати на розлучення, адже квартира належить їй як спадок, не потрібно буде год...