ЛИСТ У ХОЛОДИЛЬНИКУ

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Таміла ТАРАСЕНКО

07 листопада 21:18

472

Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Історії з життя

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

У листі до святого Миколая не мало бути навіть найменшої помилки. Інакше шкода й праці просити його про щось. Бо хто ж повірить, що хлопчик чи дівчинка весь рік були старанними та слухняними, якщо вони не можуть навіть грамотно написати про подарунок собі?

Раїса Павлівна так прямо і сказала на уроці. Тож увесь клас трохи хвилювався, поки вчителька збирала барвисті святкові конверти з проханнями про дорогі ляльки, нові комп’ютери та ролики. Може, не всі й вірили, що омріяні подарунки, які лежатимуть під подушкою, принесе сам Миколай, а не батьки, які куплять цяцьки в магазині. Але таких було не надто багато, інші з нетерпінням очікували святкового дива.

Лише Яринка за першою партою була зовсім спокійна. І не тому, що відмінниця й пише без помилок. Дівчинка вже знала, що отримає в подарунок: тітка як купувала дівчинці нову пухнасту шапочку та рукавички, так і сказала, що то – на Миколая буде гостинець.

А мама всі зимові подарунки віддає відразу – на Різдво, коли приїздить аж на тиждень із заробітків у Греції.

І якщо святий Миколай вирішить їй щось подарувати, то не зважатиме на помилки. Яринка добре пам’ятає: коли була малою, то щоразу у грудні старанно виводила каракулі, вітаючи самого Миколая з Новим роком та Різдвом, малюючи йому ялинку і сніжинки й прохаючи подарувати їй цуценя. Потім клала в морозильник – це їй мама підказала таку схованку, бо хто ж, окрім досвідченого дарувальника, шукатиме там лист із проханням?

Мама тоді чесно не дивилася на те, що написала доня, й навіть до холодильника того дня намагалася не зазирати без особливої потреби. А на ранок лист зникав – отже, Миколай справді приходив до них уночі напередодні свята!

Хоч цуценя він так і не подарував, лише одного разу приніс надзвичайно гарного, але іграшкового песика. Мама тоді потішала доньку: нічого, й наступного року будуть свята і подарунки, а із цуценям у міській квартирі дуже нелегко. От нехай Яринка підросте, щоб могла його сама доглядати.

Потім мама поїхала до Греції і приїздила звідти рідко, частіше писала листи на електронну адресу. Яринку глядить тітка Ліда – мамина сестра. Яринчині подруги кажуть, що тітка Ліда сувора, але то не так. Вона любить племінницю. Просто в тітки Ліди багато роботи, додому вона повертається пізно, тому постійно нагадує, що Ярина вже майже доросла і повинна сама вміти про себе подбати.

А як доросла, то ніби й незручно прохати дозволу покласти лист у холодильник. Бо, здається, тітка не дуже вірить у святого Миколая.

Раїса Павлівна, мабуть, помітила, що Яринка не дуже пильна. Тому викликала її до дошки. Добре, що завдання було нескладне. Якби дівчинка отримала й не найвищий бал, то тітка не лаялася б. Вона взагалі рідко свариться. Але мама може засмутитися, коли дізнається про це. Ярина не хоче її хвилювати.

Вона й так нещодавно зателефонувала, хоч і робила це нечасто, бо хіба напасешся грошей на міжнародні розмови? І сказала, що, певно, не зможе приїхати цього разу на Різдво. Прохала, щоб Яринка не засмучувалася: мама надішле їм із тіткою посилку з подарунками. А сама приїде обов’язково, лише згодом, на Великдень. І мамин голос був ніби веселий, але дівчина відчула, що насправді мамі теж сумно, тільки вона не показує цього.

Яринка дуже хотіла б написати Миколаєві, аби він зробив так, щоб мама змогла приїхати. Але посоромилася. Раптом Раїса Павлівна вирішить перевірити ті листи, щоб виправити помилки і не засмучувати адресата?

Цуценя теж прохати не стала, бо тітка казала, що у квартирі песикові буде незручно. Тому дівчинка загадала, аби випало більше снігу, бо зараз і на санчатах не покатаєшся як слід. А для святого Миколая зовсім не важко принести зимову погоду, правда?

І знаєте, наступного ж дня сипонув густий сніг. Місто стало гарним-гарним, немов на різдвяній листівці. Яринка та її однокласники ледь дочекалися закінчення уроків. Відразу гайнули хто кататися на санчатах, хто гратися в сніжки. Яринка дісталася свого двору, вже коли почало смеркати. Дівчинка поспішала, бо пообіцяла тітці підмести в оселі, та ще й треба пальтечко почистити від снігу, поки тітка з роботи повернеться.

Аж тут Ярина побачила сусідку. Анна Дмитрівна вже старенька й ходить повільно, спираючись на палицю і, певно, думає про щось не дуже веселе, бо весь час супиться. Але завжди всміхається, коли бачить Яринку, частує її цукеркою і питає, як там мама.

А ще Анна Дмитрівна восени підібрала біля смітника цуценя. Вона щиро тішилася, казала, що тепер їй веселіше. І справді, Жучок – так назвали чорненького цуцика – неймовірно товариський, завжди метляє хвостиком і ладен потоваришувати з усім двором.

От тільки господині важко його вигулювати, бо в неї ноги болять... А зараз, коли сніг іще не встигли розчистити, то й зовсім горе. Тротуари стали слизькими, Анна Дмитрівна ще зранку втомилася, як вигулювала Жучка, а треба ж іще зараз, увечері, прогулятися з ним, ще у магазин якось дістатися...

Яринка, як почула про сусідчині клопоти, відразу запропонувала прогулятися із цуценям, і завтра теж – аж поки перестане бути слизько. Потім, тримаючи цуценя на поворозці, пішла по хліб сусідці. І все уявляла, що відтепер Жучок хоч трішки і її песик.

Тож виходить, святий Миколай виконав і це її прохання, варто було лише трохи подорослішати.

Анна Дмитрівна так дякувала, що Яринці аж незручно стало. І тітка не сварилася, коли почула про це, хоч племінниця так і не встигла підмести до її приходу.

Тож святий Миколай – аж ніяк не вигадка. Думка про це була такою важливою, що дівчинка ніяк не могла зосередитися на виконанні домашнього завдання. Навіть спати лягла пізніше, ніж звичайно, поки з усім упоралася.

І все ніяк не могла заснути. Крутилася з боку на бік, перевертала подушку, що раптом стала такою гарячою. Потім наважилася. Навшпиньках підкралася до письмово столу, щоб не розбудити тітки. Взяла аркушик, олівець, бо ручка – у портфелі, а лізти туди – то шуміти без потреби. Писати на підвіконні дуже незручно, але так хоч трошки світліше, бо перед будинком – ліхтар.

Втім, букви виходили нерівні, так, ніби Яринка ледь уміла писати. Може, навіть наробила помилок. Та все ж дівчинка згорнула лист і прокралася до кухні.

Там дуже обережно потягла на себе дверцята холодильника і примостила папірець на верхню полицю. Коли зачиняла дверцята, вони гучно гупнули. Але, певно, таки здалося, бо тітка не збудилася.

Вранці Яринка прокинулася рано, щоб встигнути перед школою вигуляти Жучка. Допомагаючи тітці готувати сніданок, зазирнула до холодильника. Листа не було. І тітка Ліда нічого не сказала про дитячі пустощі, отже, не бачила його.

Дівчинка все чекала, а раптом зателефонує мама. Але тітка зателефонувала у Грецію першою, хоч ніколи цього не робила, бо дорого, та й чи треба маму хвилювати? Тільки вона чомусь щільно зачинила двері, так що Яринка не чула тієї розмови.

Потім увійшла до кімнати, усміхнулася:

– Усе гаразд. То я телефонувала в дорослих справах. Мама таки приїде до нас на Різдво. І знаєш, я випадково зустріла святого Миколая. Він дякував за привітання з Новим роком...

А очі тітоньки чомусь дуже блищали...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!